Лисичка-суддя (українська народна казка)

ЛИСИЧКА-СУДДЯ

Двоє котикiв веселих добули собi хитро-мудро грудочку сиру. Одбiгли з ним подалi и почали радитися, як його краще подiлитися. Та ще и подiлитися так, щоб не було кривди нi тому, нi тому,- щоб якраз по правдi рiвнесенько роздiлити. Один котик i каже: - Давай подiлимо отак, упоперек! А другий каже: - Hi, роздiлимо краще вздовж! Отак i сперечаються. Коли це бiжить лисичка. По-бачила вона котикiв, угледiла грудочку сиру, зупини-лася та и питає: - А що тут у вас таке? Про що сперечаєтеся? - Так i так,- розказують котики,- ось не знаемо, як нам краще подiлити грудочку сиру. - Е,- каже лисичка,- це можна дуже добре зробити! Ось дайте, я вам подiлю! Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона роздi-лила. Лисичка переломила грудочку сиру надвоє, а далi й каже: - Hi, цей шматочок - бiльший, треба порiвняти! Та й над'їла один шматочок. - А тепер,- каже,- оцей бiльший, треба його трiшки пiдрiвняти, щоб по правдi було! Не можна ж, щоб котромусь iз вас кривда була! I знов над'їла. Та так рiвняла, рiвняла,- то той шматочок над'їсть, то той,- поки стало два зовсiм маленьких шматочки. - Ну,- каже лисичка,- оце ж маєте тепер уже зовсiм однаковiсiнькi шматочки, хоч i на важницю покладiгь! - Ну, добре,- кажуть котики,- але ж ти багато нашего сиру з'їла! За що ти стiльки нашого добра взяла? - Як - за вiщо?! - одказала лисичка.- А я ж вас подiлила.