Як лис показав вовкові масло (українська народна казка)

Одного разу ішов вовк через поле та й надибав лиса. Каже він до нього:

— Я, брате, такий голоден, що гину; я би щось їв; я ніц, лиш мушу тебе їсти, та й уже. Лис як то учув, каже:

— Ти мене не їж, а я тобі дам зараз щось доброго попоїсти; їв би-с,— каже,— масла?

— Ой,— каже,— чому ні? Давай його сюди! Каже лис:

— Ходи у село, там є великий кружок масла, та меш їсти.

— Добре.

Привів його лис над великий став та й каже:

— Ану, бери та хлебчи воду, а насподі є масло; уперед мусиш випити воду, а відтак прийде масло, і ти ся зможеш від'їсти.

А вовк таки не питав багато та й — хляп, хляп, хляп! Хлебче воду, аби добутися до масла. Хлебтав, хлебтав, а далі яе зміг, бо став як бочка, дивиться на лиса. А лис у сміх. Вовк за лисом, а лис задер хвіст та й у ноги. А вовк за ним. Біжать, біжать... Лис до дучки, а вовк за ногу хап! А лис таки скоро надумався та й крикнув:

— Слава богу,— каже,— що це-с імив за корінь, а не за ногуі

А вовк таки борзо пустить ногу та й хап за коріхь, а лис у яму та й зареготався.