Їжак та заєць (українська народна казка)

Їжак та заєць Був собi їжак. Якось вийшов вiн раненько з своєї домiвки подивитися на бiлий свiт. Вийшов та й каже сам до себе: - А пiду лишень у поле - подивлюся, як там моя морква та буряки. Та й пiшов. Iде собi та пiсеньку мугикає. Коли виходить iз-за куща заєць. Тодi саме вiн у полi оглядав свою капусту, чи велика виросла. - О, - каже їжак, - хто прудкий, то вже й на нивi! - А ти, - заєць йому, - все кривуляєш, криволапку! I батько твiй криволапко, i дiд криволапко був. Такий увесь твiй рiд, i ти такий! Їжак дивом здивувався, що на своє добре слово дiстав таку нечемну одмову, що й батька його, й дiда лихим словом пом'янули. От вiн i каже: - Ти, - каже, мене береш на смiх? А хочеш зi мною наввипередки? Побачимо, хто кого прежине! Заєць як зарегоче: - Ти? Наввипередки? Зi мною? А їжак спокiйно: - А так, iз тобою. - Ну, добре, - засмiявся заєць. - Давай бiгти. - Нi, - каже їжак,- ще нi. Я пiду додому, скажу жiнцi, нехай знає, куди я пiшов. А заєць i тому радий, бо вiн був голодний, то подумав собi : "I це менi добре: попоїм капусти - краще бiгтиму". Та й пiшли кожен до своєї хати. Приходить їжак додому та каже до жiнки: - Знаєш, жiнко, який менi клопiт? - Який, чоловiче? - Мушу iз зайцем бiгти наввипередки. Та й розказує все, як було. - То це ти берешся перегнати зайця? - аж зойкнула їжачиха. - Мовчи, жiнко, - каже їжак, - якось буде. Збирайся лиш ходи зi мною. Iдуть вони, а їжак i вчить жiнку: - Як прийдемо на ниву, то ти станеш з цього краю в борознi та стiй собi. Як добiжить заєць до тебе, то ти скажеш "Я вже тут!" А прибiжить вiн на той край до мене, то там я йому гукну: "А я вже тут!" - Добре! - каже їжачиха. Приходить їжак до зайця на той кiнець ниви та й каже до нього: - Ну, я вже готовий! - То бiжiмо! От став заєць в одну борозну, їжак у другу: - Раз, два, три! Побiгли. Заєць помчав на той кiнець ниви, а їжак пробiг два кроки та й спинився. Прибiгає заєць в кiнець ниви, а там їжачиха: - Я вже тут! - Ей, - каже заєць, - а то що таке? Ану бiжiмо ще раз! Побiг заєць. Прибiгає в кiнець ниви, а їжак пiдвiвся на двох лапках та й гукає: - Ого-го! А я вже давно тут чекаю! - Ти дивися! Ану бiжiм ще раз! Прибiгає на другий край, а їжак знову вже там (а то ж була, ви знаєте, їжачиха!). Побiг ще раз - а там їжак: - А я вже тут! Знов кинувся заєць бiгти. Так бiгав вiн дев'яносто дев'ять разiв, а за сотим разом упав посеред ниви - пiдвестись не може, так набiгався-натомився, сердешний. - Нiколи не треба смiятися з слабшого, - сказав їжак та й пiшов iз їжачихою додому.