Як заєць відомстив танукі (японська народна казка)

Давно колись в одному селі жив собі чоловік, якого звали Кітіго, а прозивали Перебрехою — за те, що був охочий до вигадок і неправди.

От якось той чоловік оголосив на все село:

— Сьогодні вночі змітатиму з неба зорі, тож приходьте збирати!

Але селянине йняли йому віри й казали:

— Знову Кітіго хоче пошити нас у дурні.

Кітіго дуже розсердився.

— Не хочете — як хочете! Я сам позмітаю-з неба зорі! А знаєте, що вони золоті? Дищться, щоб не жалкували, коли я розбагатію! — попереджав він недбалих земляків.

— А може, Кітіго правду каже?.. Недарма зорі так блищать. Ну ж бо востаннє його послухаємося і зберемось увечері біля його дому,— вирішили селяни.

Кітіго взяв велику бамбукову мітлу й вщїїз на дах. Селяни, позадиравши голови, довго дивилися на небо, але жодна зірка не котилася з нього.

— Гей, Кітіго, що сталося? Чого ти баришся?

— А куди квапитися? Зірок на небі дуже багато, отож я думаю, котру із них змести,— відповів чоловік і замахав мітлою.

Селяни позадирали голови ще вище, аж шиї їм заболіли.

— Хто ж це витримає?.. І чого цей дурень воловодиться? — ремствували вони, але додому не йшли, чекали. А що, як зорі й справді виявляться золотими?

Нарешті по небу покотилася якась зірка.

— Гей, он зірка впала! Мерщій її хапайте! — закричав Кітіго.
Кажуть, люди разом із ним кинулися бігти туди, де впала зірка, але повернулися ні з чим, лише встигли посваритися між собою. От і вся кйзка.