Оля і гуси (вірш)
Було жарко,
Бігла хмарка,
По травиці Оля йшла -
Оля гусочок пасла.
Хмарка трішки притомилась
І над лугом зупинилась.
Над малесеньким кущем
Хмарка випала дощем.
Гуси грому не бояться,
Під дощем купаються,
Гарно крила розправляють
І крильми вмиваються.
Дівчинка в село пішла,
Гусочки зосталися,
Щоб попити ще водиці,
Пощипати ще травиці,
Не бояться гуси грому.
Й не хочуть іти додому.
Вночі Оля буде спати.
Гуси будуть ще гуляти,
На хвилях гойдатися,
Ранку дожидатися.
Вранці Олечка маленька
Гусям їсти принесе,
І з лозиною гарненько
Трохи гусок припасе:
- Гуси-гуси, гусенята!
Не слухняні ви, малята!
Іноді щипаєте!
Від мене тікаєте.
Я з лозиною ходжу -
Вас від вовка стережу!
Ось яка Оля, друзі,
Із гусями ходить в лузі.
Дуже смілива!
Дуже вродлива!
А ще – дуже-дуже мала!