Як народились блискавки

Із а давніх-предавніх часів, про які тепер і не згадаєш, на ОКОЛИЦІ невеликого селища жив собі старий чоловік з дружиною. Коли знайшовся у них синок, жінка померла. Дуже побивався чоловік після її смерті. Лишилася в нього єдина втіха — маленький синок. І так-то він його любив, так пестив!

Доля була милосердною до чоловіка, виріс його синок і став красенем. Було в батька на той час велике поле, а яке завбільшки, ніхто вже й не пам’ятає. Коли сходило сонце, брав він із собою ніж-мачете і йшов працювати в поле. Син лишався вдома варити обід і носив його батькові.

Одного разу прокинувся хлопець, розклав, як завжди, багаття і заходився варити обід. Робота горіла в його руках,і невдовзі обід був готовий. Коли це де не взявся велетень-людожер і пригрозив, що з’їсть хлопця, як той не віддасть йому обід. Злякався хлопець і віддав велетню батьків обід.

Унадився людожер ходити до хлопця і з’їдати все, що той наготує. Хлопець

розповів про все батькові. Вирішив чоловік піти до ворожбита, може, скаже, що їм робити.

І ось що порадив йому ворожбит:

— Ти сховайся, а коли прийде чудовисько, яке з’їдає обід, і почне погрожувати твоєму сину, хапай головешку і підпали його довге волосся.

Наступного дня, рано-вранці, приготував батько смолоскип і сховався за хатою, як йому порадив ворожбит. Хлопець прокинувся, розклав багаття і заходився варити обід. Не встиг обід зваритися, аж людожер уже тут, та такий лютий, як ніколи:

— Спочатку,— кричить,— я з’їм обід, а тоді й тебе.

Тільки сказав, а тут з-поза хати вискочив батько із запаленим смолоскипом і встромив його в довге волосся чудовиська. Спалахнуло волосся. Кинувся людожер до найближчої річки, щоб погасити його. Хотів був занурити голову у воду, але не встиг: утекла частина річки в море, а частина в землю пішла. Кинувся він до другої річки, але й та втекла. Втекла і третя, і четверта. Не міг людожер загасити пожежу на своїй голові — повтікали від нього всі річки і ріки.

Нарешті дістався він до берега моря і кинувся у воду. А море розступилося і пішло в землю. Гримнувся людожер на скелясте дно. Побачив між скелями маленьку калюжку і спробував встромити в неї голову. Але не пролазить голова — застрягла між скелями. Почувся страшний гуркіт, посипались іскри.

Отак і з’явилася блискавка. Як тільки починає людожер витягати свою затиснуту скелями голову, гримить грім і спалахує небо.