Відмінності між версіями «Кривенька качечка (українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
м (1 версія)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 +
[[Категорія:українська народна казка]]
 +
 +
 +
[[Категорія:Казки про діда і бабу]]
 +
 +
 
Кривенька качечка
 
Кривенька качечка
  
Рядок 55: Рядок 61:
 
Скинули вони їй по перинцi; обложилася дивчина перинками, зробилася качечкою i полетiла разом зi зграйкою. А дiд з бабою знову залишилися однi.
 
Скинули вони їй по перинцi; обложилася дивчина перинками, зробилася качечкою i полетiла разом зi зграйкою. А дiд з бабою знову залишилися однi.
 
От вам i казочка i бубликiв вязочка.
 
От вам i казочка i бубликiв вязочка.
 
[[Категорія:Українські народні казки]]
 

Версія за 06:51, 28 вересня 2009


Кривенька качечка

Жили собi дiд i баба, а дiтей у них не було. Усе горюють вони, а потiм дiд i говорить бабi: - Пiдемо, баба, у лiс за грибами! Пiшли. Збирає баба гриби, глядь - у кустику гнiздечко, а в гнiздечку сидить качечка. От i говорить баба дiду: - Погляди, дiд, яка красива качечка! Говорить дiд: - Вiзьмемо її додому, пускай у нас живе. Стали її брати, бачать - у неї нiжка переламана. Вони взяли її, принесли додому, зробили їй гнiздечко, обклали його перинками, посадили в нього уточку, а самi знову за грибами пiшли. Повертаються, бачать - усi в них уже прибране, хлiб напечений, борщ зварений. Вони до сусiдiв запитувати: - Хто це? Хто це? Нiхто нiчого не знає, На iнший день пiшли дiд з бабою знову за грибами. Приходять додому, глядь - а в них i варенички зваренi i веретенце з пряжею на вiконцi коштує. Вони знову в сусiдiв запитувати: - чи Не бачили кого? - Бачили, - говорять, - якусь дiвчину, воду з криницi несла. Така, - говорять, - красива, тiльки трошки кривенька. От дiд i баба думали-думали: "Хто б це мiг бути?" - нiяк не придумають. А баба потiм i говорить дiду: - Знаєш що, дiд? Зробимо так: скажемо, начебто ми йдемо за грибами, а самi сховаємося i пiдглядимо, хто це нам воду носить. Так вони i зробили. Коштують за клунею i раптом бачать - виходить з їхньої хати дивчина з коромислом: така красуня, така красуня! Тiльки що кривенька. Пiшла вона до криницi, а дiд з бабою в хату; глядь - немає в гнiздечку качечки, тiльки пiр'я повно. Узяли вони тодi гнiздечко i кинули в пiч, там воно i згорiло. А отут i дiвчина з водою йде. Ввiйшла в хату, побачила дiда i бабу i вiдразу ж до гнiздечка, а гнiздечк-те i немає. Як заплаче вона тодi! Дiд i баба до неї, утiшають: - Не плач, галочка! Будеш нам замiсть дочки. Будемо ми тебе любити i пестити, як свою рiдну. А дивчина, говорить: - Я столiття б у вас жила, якщо б ви не спалили мого гнiздечка так за мною не пiдглядали. А тепер, - говорить, - не хочу! Зробiть менi, дiдусь, прялочку i веретенце, я вiд вас пiду. Плачуть дiд i баба, просять її залишитися - не погоджується. От i зробив тодi їй дiд прядку i веретенце. Села вона в дворi i пряде. Раптом летить зграйка каченят, побачили її i запекли: Геть де наша дiва, Геть де наша Єва, На метеному надворi Так на тесаному стовпi. Самопрядка шумить, Веретенце дзенькає. Скинемо їй по перинцi, З нами нехай летить! А дивчина їм вiдмовляє: Не хочу я з вами: Як ходила по лужку, Поламала нiжку, Ви мене залишили, Далi собi рушили! Скинули вони їй по перинцi, а самi полетiли далi. От летить друга зграйка. Цi теж запекли: Геть де наша дiва, Геть де наша Єва, На метеному надворi Так на тесаном стовпi. Самопрядка шумить, Веретенце дзенькає. Скинемо їй по перинцi, З нами нехай летить! Дивчина i їм теж вiдмовила, i вони полетiли, скинувши їй по перинцi. А отут летить i третя зграйка, побачили дивчину i враз запекли: Геть де наша дiва, Геть де наша Єва, На метеному надворi Так на тесаном стовпi. Самопрядка шумить, Веретенце дзенькає. Скинемо їй по перинцi, З нами нехай летить! Скинули вони їй по перинцi; обложилася дивчина перинками, зробилася качечкою i полетiла разом зi зграйкою. А дiд з бабою знову залишилися однi. От вам i казочка i бубликiв вязочка.