|
|
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | Про безхвостого [[вовк]]а | + | #redirect [[Про безхвостого вовка (Українська народна казка)]] |
| − | | |
| − | Один [[чоловік]] багато років складав гроші на коня. А як була вже немаленька купка, то пішов на базар і в якогось цигана купив собі кобилу.
| |
| − | | |
| − | У неділю взяв собі [[чоловік]] сопільчину, сів на кобильчину, їде на пасовисько, грає і приспівує.
| |
| − | | |
| − | Ой, займу я сиву клячу
| |
| − | На підгірку пасти.
| |
| − | А [[вовк]]и ся закрадають,
| |
| − | Хочуть її вкрасти.
| |
| − | | |
| − | Приїхав [[чоловік]] на кобильчині під ліс, спутав її і пустив на пашу. Сам став собі під дуба і на сопілці грає.
| |
| − | | |
| − | Аж тут з темного лісу виходить сірий [[вовк]] та й каже:
| |
| − | | |
| − | — Чоловіче, чоловіче, я дуже голодний і хочу тебе з'їсти.
| |
| − | | |
| − | А [[чоловік]] йому відповідає.
| |
| − | | |
| − | — Та як ти будеш мене їсти, коли я ще зі світом білим не прощався, ні не вмивався?
| |
| − | | |
| − | [[Вовк]] відповідає:
| |
| − | | |
| − | — Ну то добре. Попрощайся зі світом, вмийся, а вже тоді я тебе з'їм.
| |
| − | | |
| − | Став [[чоловік]] під дубом і думає, як біди спекатися. Як добре подумав, пішов до потоку вмиватися. Вмився і виламав собі доброго бука. Підходить до [[вовк]]а та й каже:
| |
| − | | |
| − | — Я вже вмився, але не маю в що повтиратися.
| |
| − | | |
| − | [[Вовк]] повернувся до нього задом і каже:
| |
| − | | |
| − | — На, втирайся в мій хвіст, але борзо, бо я дуже голодний.
| |
| − | | |
| − | [[Чоловік]] втирається у хвіст, а тим часом намотує його на руку. Як намотав, тоді [[вовк]]а буком по голові, по хребті. [[Вовк]] тікати, а той тримає і б'є. Як сірий шарпнувся, то хвіст лиш тріснув і залишився в господаревих руках.
| |
| − | | |
| − | Прибіг [[вовк]] до лісу і наробив там страшного крику. Всі [[вовк]]и збіглися на його вереск. Як вчули, що сталося, то на своїй нараді вирішили розірвати [[чоловік]]а. Йдуть всі туди. А господар настрашився і виліз на дуба.
| |
| − | | |
| − | Збіглися [[вовк]]и під дуба і радяться, як їм того [[чоловік]]а дістати.
| |
| − | | |
| − | Безхвостий каже:
| |
| − | | |
| − | — Я стаю на самий спід, а ви всі один на другого і верхній стягне його на землю.
| |
| − | | |
| − | Роблять [[вовк]]и таку живу вежу. Ще бракує одного [[вовк]]а й вже [[чоловік]]а з'їдять. А [[чоловік]] бачить, що біда, і каже:
| |
| − | | |
| − | — Я бачу, що вже мені виходу нема, але коби-м ще раз того куцого оцим патиком потягнув. Подайте його сюди!
| |
| − | | |
| − | А безхвостий подумав, що йдуть люди, і втік.
| |
| − | | |
| − | Всі [[вовк]]и попадали на купу, потовкалися і зі страху повтікали до лісу.
| |
| − | | |
| − | [[Чоловік]] швиденько зліз із дуба, сів на свою кобильчину, їде додому і співає:
| |
| − | | |
| − | Гей, дав же я своїй клячі
| |
| − | Стебло сіна і стебло соломи.
| |
| − | Тепер гоню свою клячу
| |
| − | Додому поволі.
| |
| − | | |
| − | Пригнав та й жінці розповідає про свою пригоду. Жінка аж заплакала, як уявила, що вже нині могло [[чоловік]]а не бути. І каже:
| |
| − | | |
| − | — Більше я тебе, чоловіче, не пущу ту кобильчину пасти. Ти її ліпше продай, бо без неї обійдемось, а без тебе я ніц варта.
| |
| − | | |
| − | Лишився [[чоловік]] з жінкою, але вже без кобильчини.
| |
| − | | |
| − | Була я в тому селі і бачила, що понині обоє гараздують.
| |
| − | | |
| − | [[Категорія:Українські народні казки]]
| |
