Відмінності між версіями «Про безхвостого вовка (українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
 
Рядок 1: Рядок 1:
[[Категорія:українська народна казка]]
+
#redirect [[Про безхвостого вовка (Українська народна казка)]]
 
 
[[Категорія:Казки про вовка]]
 
 
 
[[Категорія:Казки про чоловіка]]
 
 
 
 
 
 
 
Про безхвостого [[вовк]]а
 
 
 
Один [[чоловік]] багато років складав гроші на коня. А як була вже немаленька купка, то пішов на базар і в якогось цигана купив собі кобилу.
 
 
 
У неділю взяв собі [[чоловік]] сопільчину, сів на кобильчину, їде на пасовисько, грає і приспівує.
 
 
 
Ой, займу я сиву клячу
 
На підгірку пасти.
 
А [[вовк]]и ся закрадають,
 
Хочуть її вкрасти.
 
 
 
Приїхав [[чоловік]] на кобильчині під ліс, спутав її і пустив на пашу. Сам став собі під дуба і на сопілці грає.
 
 
 
Аж тут з темного лісу виходить сірий [[вовк]] та й каже:
 
 
 
— Чоловіче, чоловіче, я дуже голодний і хочу тебе з'їсти.
 
 
 
А [[чоловік]] йому відповідає.
 
 
 
— Та як ти будеш мене їсти, коли я ще зі світом білим не прощався, ні не вмивався?
 
 
 
[[Вовк]] відповідає:
 
 
 
— Ну то добре. Попрощайся зі світом, вмийся, а вже тоді я тебе з'їм.
 
 
 
Став [[чоловік]] під дубом і думає, як біди спекатися. Як добре подумав, пішов до потоку вмиватися. Вмився і виламав собі доброго бука. Підходить до [[вовк]]а та й каже:
 
 
 
— Я вже вмився, але не маю в що повтиратися.
 
 
 
[[Вовк]] повернувся до нього задом і каже:
 
 
 
— На, втирайся в мій хвіст, але борзо, бо я дуже голодний.
 
 
 
[[Чоловік]] втирається у хвіст, а тим часом намотує його на руку. Як намотав, тоді [[вовк]]а буком по голові, по хребті. [[Вовк]] тікати, а той тримає і б'є. Як сірий шарпнувся, то хвіст лиш тріснув і залишився в господаревих руках.
 
 
 
Прибіг [[вовк]] до лісу і наробив там страшного крику. Всі [[вовк]]и збіглися на його вереск. Як вчули, що сталося, то на своїй нараді вирішили розірвати [[чоловік]]а. Йдуть всі туди. А господар настрашився і виліз на дуба.
 
 
 
Збіглися [[вовк]]и під дуба і радяться, як їм того [[чоловік]]а дістати.
 
 
 
Безхвостий каже:
 
 
 
— Я стаю на самий спід, а ви всі один на другого і верхній стягне його на землю.
 
 
 
Роблять [[вовк]]и таку живу вежу. Ще бракує одного [[вовк]]а й вже [[чоловік]]а з'їдять. А [[чоловік]] бачить, що біда, і каже:
 
 
 
— Я бачу, що вже мені виходу нема, але коби-м ще раз того куцого оцим патиком потягнув. Подайте його сюди!
 
 
 
А безхвостий подумав, що йдуть люди, і втік.
 
 
 
Всі [[вовк]]и попадали на купу, потовкалися і зі страху повтікали до лісу.
 
 
 
[[Чоловік]] швиденько зліз із дуба, сів на свою кобильчину, їде додому і співає:
 
 
 
Гей, дав же я своїй клячі
 
Стебло сіна і стебло соломи.
 
Тепер гоню свою клячу
 
Додому поволі.
 
 
 
Пригнав та й жінці розповідає про свою пригоду. Жінка аж заплакала, як уявила, що вже нині могло [[чоловік]]а не бути. І каже:
 
 
 
— Більше я тебе, чоловіче, не пущу ту кобильчину пасти. Ти її ліпше продай, бо без неї обійдемось, а без тебе я ніц варта.
 
 
 
Лишився [[чоловік]] з жінкою, але вже без кобильчини.
 
 
 
Була я в тому селі і бачила, що понині обоє гараздують.
 

Поточна версія на 16:32, 14 серпня 2014