Відмінності між версіями «Про котика і півника (українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
м (1 версія)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 +
[[Категорія:українська народна казка]]
 +
 +
[[Категорія:Казки про тварин]]
 +
 +
[[Категорія:Казки про лисичку ]]
 +
 +
[[Категорія:Казки про чоловіка]]
 +
 +
[[Категорія:Казки про діда і бабу]]
 +
  
 
Про котика і півника
 
Про котика і півника
Рядок 33: Рядок 43:
 
Котик прийшов додому і бачить — півника нема. І давай по слідові бігти, скільки лише духу було. Прибіг до лисиччиної ями, вийняв із мішка гуслі (скрипку) і почав гусляти. Стара [[лисиця]] почула музику, вийшла з ями, дивиться, хто так гарно грає. А котик стук лисичку та в мішок, і зав'язав її там. Грає далі. Почули малі лисенята музику і почали по одному виходити з ями. А котик усе [[цап]] та в мішок. І так усі піймав, склав у мішок, зав'язав добре, узяв палку і давай колотити палкою по мішку. Вишмагав їх так, що більше не будуть чіплятися до півника.
 
Котик прийшов додому і бачить — півника нема. І давай по слідові бігти, скільки лише духу було. Прибіг до лисиччиної ями, вийняв із мішка гуслі (скрипку) і почав гусляти. Стара [[лисиця]] почула музику, вийшла з ями, дивиться, хто так гарно грає. А котик стук лисичку та в мішок, і зав'язав її там. Грає далі. Почули малі лисенята музику і почали по одному виходити з ями. А котик усе [[цап]] та в мішок. І так усі піймав, склав у мішок, зав'язав добре, узяв палку і давай колотити палкою по мішку. Вишмагав їх так, що більше не будуть чіплятися до півника.
  
Потім котик узяв півника і поніс додому. Півник сидів на печі. обскубаний і вже нікому двері не відчиняв. І жили вони там дружно та мирно довгі-довгі роки.  
+
Потім котик узяв півника і поніс додому. Півник сидів на печі. обскубаний і вже нікому двері не відчиняв. І жили вони там дружно та мирно довгі-довгі роки.
 
 
[[Категорія:Українські народні казки]]
 

Версія за 08:29, 28 вересня 2009


Про котика і півника Жили-були на світі чоловік і жінка, і був у них кіт Мурко. Як став старий-старий, що вже тяжко мишей ловив, дід узяв котика, поніс далеко-далеко в хащу і пустив його. Що було там робити котикові? Він учинив собі хатку, залишився там і живе.

Небагато минуло часу, як прийшов туди півник і попросився до котика в хатку. Кіт зрадів, щиро прийняв його і говорить:

— Будемо два друзі, хоч нам не буде нудно. Рано збирається котик іти на здобич, принести дещо їсти, а півникові наказує:

— Не пускай нікого до хати.

Лиш котик відійшов від хати, а лисичка вже тут і проситься: — Пусти мене, півнику, в хату. А півник каже:

— Ток, ток, не велів коток.

Лисичка почала його благати, просити, ласкати. Півник відчинив двері. Лисичка схопила його і дала ногам знати. А півник кричить:

— Котику-братиісу, поможи, несе мене лиса через високі гори, через доли, через ріки.

Почув котик і давай лисичку доганяти. Догнав лисичку і півника відібрав. Приходять вони додому, і котик говорить :

— Казав я тобі: не пускай нікого. А тепер ще раз тобі нагадую: не пускай до хати нікого, бо я піду ще далі і можу не почути тебе.

Котик зібрався в путь-дорогу. А лисичка знову прийшла і ласкаво просить півника:

— Пусти мене, півнику, до хати.

Так просила, що й допросила, обманула півника. Півник одчинив двері, пустив її. А вона схопила півника, вергла на плечі і несе. А півник кричить:

— Котику-братику, поможи мені. Несе мене лиса через гори, ріки і долини.

Кричав, кричав, але котик не почув. Приносить лисичка півника у свій понур, у свою хатинку. А в неї п'ятеро малих лисенят. Занесла вона його туди, а лисенята почали скубти півника то за хвіст, то за крила, уже майже всього обскубали.

Котик прийшов додому і бачить — півника нема. І давай по слідові бігти, скільки лише духу було. Прибіг до лисиччиної ями, вийняв із мішка гуслі (скрипку) і почав гусляти. Стара лисиця почула музику, вийшла з ями, дивиться, хто так гарно грає. А котик стук лисичку та в мішок, і зав'язав її там. Грає далі. Почули малі лисенята музику і почали по одному виходити з ями. А котик усе цап та в мішок. І так усі піймав, склав у мішок, зав'язав добре, узяв палку і давай колотити палкою по мішку. Вишмагав їх так, що більше не будуть чіплятися до півника.

Потім котик узяв півника і поніс додому. Півник сидів на печі. обскубаний і вже нікому двері не відчиняв. І жили вони там дружно та мирно довгі-довгі роки.