|
|
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | [[Категорія:українська народна казка]] | + | #redirect [[Про хлопця, що не вмів боятися (українська народна казка)]] |
| − | | |
| − | [[Категорія:Казки про королів і королівн, принцес і півкоролівства в придачу]]
| |
| − | | |
| − | | |
| − | | |
| − | | |
| − | Був один хлопець. Ще йому було три роки, а він не знав боятися. Іде в ліс на тріски, а йому кажуть:
| |
| − | | |
| − | — Не йди, синку, бо напудишся!
| |
| − | | |
| − | — А я не боюся,— каже він.
| |
| − | | |
| − | Як підріс, пішов служити. Просить чоловіка:
| |
| − | | |
| − | — Ґаздо, научіть мене боятися та буду у вас служити!
| |
| − | | |
| − | Ґазда пристав. Вечором послав хлопця на хлів спати. А на тім хліві щось пуджало. Вранці звідує ґазда:
| |
| − | | |
| − | — Чи ти не боявся?
| |
| − | | |
| − | — Ні!
| |
| − | | |
| − | Лишив хлопець ґазду, пішов до другого.
| |
| − | | |
| − | — Чи ви научите мене боятися?
| |
| − | | |
| − | — Навчу.
| |
| − | | |
| − | Пішли орати на діл. А там стояли два стовпи, а на них висіли розбійники. Ґазда зарубав сокиру в одного стовпа і лишив. Вечором дома каже:
| |
| − | | |
| − | — Но, хлопче, забули ми топір на ділу.
| |
| − | | |
| − | — Я принесу.
| |
| − | | |
| − | — Не йди, бо напудишся.
| |
| − | | |
| − | — Я не боюся.
| |
| − | | |
| − | Побіг хлопець і хоче брати топір, а мертвий повішеник проговорив:
| |
| − | | |
| − | — Ой, небоже, що я би пив!
| |
| − | | |
| − | — Та як тобі подати води?
| |
| − | | |
| − | — Зачерпни у шапку і подай на жерді.
| |
| − | | |
| − | Хлопець так і зробив. І другий повішеник закликав на нього:
| |
| − | | |
| − | — Ой, небоже, що би-м пив!
| |
| − | | |
| − | І хлопець зачерпнув у шапку води і на жерді подав йому. І повішеники подарували хлопцеві палицю і міх.
| |
| − | | |
| − | Повернувся хлопець додому. Звідує його ґазда, чи не боявся.
| |
| − | | |
| − | — Не боявся! — і розповів ґазді, що з ним було.
| |
| − | | |
| − | Лишив він ґазду і пішов у військо. А у [[цар]]я був один бурок. І хлопець стояв на варті біля того бурка. Вночі приходить чорт.
| |
| − | | |
| − | — Іди геть, бо я тебе задушу!
| |
| − | | |
| − | — Ти мене?! Я дістав наказ тут стояти, то й буду стояти!
| |
| − | | |
| − | Чорт збоявся і втік. У пеклі розповів, що за хлопець стоїть на варті біля бурка. Зібралися чорти і почали хлопця страшити. Айбо хлопець не боїться. Загойкав на міх:
| |
| − | | |
| − | — Міше, бери їх!
| |
| − | | |
| − | Міх зав'язався. А хлопець закричав па палицю:
| |
| − | | |
| − | — Палице, бий!
| |
| − | | |
| − | І палиця почала бити. Чорти ячать і просять:
| |
| − | | |
| − | — Підпишемо контракт, що сюди більше не прийдемо.
| |
| − | | |
| − | І підписали контракт кров'ю з перста. І пішов хлопець по цімрях. Увидів старого [[цар]]я — ще був живий, не задушений. Пішов до молодого [[цар]]я і сказав:
| |
| − | | |
| − | — Ідіть у бурок і візьміть свого нянька.
| |
| − | | |
| − | Узяли старого [[цар]]я. Хлопець передав їм контракт, підписаний чортами. Звідує його молодий [[цар]]:
| |
| − | | |
| − | — Що ти за се хочеш?
| |
| − | | |
| − | — Научіть мене боятися.
| |
| − | | |
| − | — Коли ти не боявся чортів, то як я тебе научу боятися?!
| |
| − | | |
| − | [[цар]] написав письмо: коли би хлопець десь умер, то мають його по-[[цар]]ськи поховати. Узяв хлопець письмо і йде світом. Міх і палиця на руках. І дійшов так далеко, що уже би йти під землю. Виломив собі страпату галузу і з нею спустився на той світ. Видить: всі чорти тут. Чорти переглянулися: то він! Варять пшеницю у котлі. Старший його звідує:
| |
| − | | |
| − | — Чого ти сюди прийшов?
| |
| − | | |
| − | — Я знаю, чого. Дайте мені сю галузку замочити у котел.
| |
| − | | |
| − | Чорти не дають. Айбо хлопець імився за міх — і чорти зразу дозволили. Замочив галузку — і вся пшениця імилася на галузку. І з тою галузкою хлопець піднявся на сей світ. Потряс галузкою — і з пшениці зробилися вівці.
| |
| − | | |
| − | Жене хлопець вівці полониною. У видів золоті ворота. Відоперлися ворота — і вівці побігли у ті ворота. То були ворота на небо.
| |
| − | | |
| − | Зажурився хлопець, що залишився без овець. Вийняв із тайстри ошийок і їсть. Далі пішов до криниці напитися води. Ліг, сперся на руки і хоче пити води. А під листом ворухнулася жаба. І він напудився і вмер.
| |
| − | | |
| − | Пастухи знайшли [[цар]]ську картку і передали [[цар]]еві своєї держави. І хлопця поховали по-[[цар]]ськи.
| |
