Відмінності між версіями «Так світ платить (українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
м (1 версія)
 
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
Так світ платить
+
#redirect [[Так світ платить (Українська народна казка)]]
 
 
Була змія; зайшла під великий камінь, а камінь осівся і привалив її так, що вона відти ніяким способом не могла вийти. Ішов стрілець на полювання, сів на тот камінь відпочивати і вчув, що під каменем щось говорить:
 
 
 
— Хто би мене відси випустив, то би велику нагороду дістав.
 
 
 
Він мав сокиру, пішов, утяв пільги, підважив тот камінь, а під каменем змія велика, з котрої мала робитися язя, він її випустив відти та й гадав собі, що вона справить його на які гроші, як то давно звикли, що опришки ховали. Зачав казати:
 
 
 
— Що ти мені за нагороду даш, що я тебе відси випустив, що ти тут не вгибла?
 
 
 
А вона каже:
 
 
 
— Я тобі таку нагороду дам, що маю тебе з'їсти!
 
 
 
А він каже:
 
 
 
— То так світ платить; кому ти не даш загинути, той тобі не дасть на світі жити. Та жди, — каже, — тут лиш ти та я; та ще є звірина, будемо її кликати, аби нам робила право.
 
 
 
Закликали [[вовк]]а, розказали, як було; [[вовк]] сказав:
 
 
 
Так світ платить; кому ти не даш загинути, той тобі не дасть на світі жити.
 
 
 
Кликали ведмедя, теж так сказав; кликали більш звірини, теж так казала. А закликали лиса; як прийшов лис, казав до нього стиха:
 
 
 
— Коби мені дав курку, я би тебе оборонив від ції язі.
 
 
 
А він каже:
 
 
 
— Я би дав і десять, аби мені порадив!
 
 
 
Як прийшов лис, то сказав:
 
 
 
— Я інакше вам право не можу робити, лиш мусите іти на місце, де її випустив.
 
 
 
Пішли вони на те місце. Сказав лис:
 
 
 
— Лізь там та й лягай, най я вижу, як ти там лежала.
 
 
 
Вона залізла і лягла; лис на того кивнув:
 
 
 
— Тручай камінь так, як був!
 
 
 
Той трутив камінь, змію привалив, і лисові файно вклонився і сказав:
 
 
 
— Прийдеш увечері за куркою.
 
 
 
Прийшов додому, розказав жінці, як було.
 
 
 
— Але треба дати лисові курку, що мене від смерті оборонив.
 
 
 
А жінка відмовляє:
 
 
 
— Я би курку не дала!
 
 
 
Лис прийшов та й по подвір'ї шукає, де та курка зладжена. Але скликав собі більш лисів на празник до тої курки. Тоті були на боці, а той пішов ід хаті. Уздрів [[чоловік]] лиса та й каже до жінки:
 
 
 
— Жінко, треба винести йому ту курку!
 
 
 
Вона каже:
 
 
 
— Як маєш свою, то винеси, а я свою не дам! Я тобі кажу, аби ти взяв рушницю та аби того лиса вбив!
 
 
 
Він послухав жінки, взяв рушницю, стрілив у лиса і лиса вбив! Лис як здихав, то тогді зарів та й сказав:
 
 
 
— Добра то є пословиця, що кому ти не даш загинути, той тобі не дасть на світі жити.
 
 
 
Решта лисів як учула, так набігла і того стрільця коло хати роз'їла. Через курку, що жінка не хотіла дати, то погиб і лис, і стрілець.
 
 
 
[[Категорія:Українські народні казки]]
 

Поточна версія на 08:58, 11 лютого 2014