Українські щедрівки

Матеріал з Казки українською мовою
Фото:Колискові

Опис

Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун. Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою. Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками. Колядувати починають не у всіх місцевостях України одночасно. На Покутті (схід Івано-Франківщини) діти йдуть колядувати вже на Святий вечір. На колишній Гетьманщині, в Слобідській Україні та Гуцульщині - на перший день Різдва Христового, після богослужіння у церкві. На Західному Поділлі - на другий день свят зранку. Колядують діти, дорослі парубки та дівчата. В Галичині інколи колядують газди. Але першими завжди йдуть колядувати діти.



Зміст



Суб'єктивно

За змістом ,характером і призначенням щедрівки є панегірично-величальні новорічні поздоровлення. Вони є наче б додатком до Колядок і являють собою невіддільну частину різдвяних співів. Традиційні різдвяно-новорічні обряди ,колядки та щедрівки- це справжня скарбниця нашого народу, яку потрібно глибоко пізнавати.