|
|
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | [[Категорія:українська народна казка]] | + | #redirect [[Циганин і смерть (українська народна казка)]] |
| − | | |
| − | Жив-був [[циганин]]. Пішов він якось в ліс дров нарубати. Побачив високого, крислатого бука, видряпався на нього, сів на гілляку й рубає її від стовбура. Проходить повз нього чоловік і питає:
| |
| − | | |
| − | — Що ти там робиш?
| |
| − | | |
| − | — Не видиш? Дрова рубаю,
| |
| − | | |
| − | — Та як рубаєш?
| |
| − | | |
| − | — Так, як і всі люди!
| |
| − | | |
| − | — Ой, дивись, а то впадеш звідти! — каже перехожий.
| |
| − | | |
| − | — А ти що, [[Бог]], що все знаєш? — обурився [[циганин]].
| |
| − | | |
| − | Чоловік бачить, що тут ні з ким говорити, махнув рукою й пішов собі далі. А циганин далі січе сокирою. Цок раз, цок двічі, а гілляка — трісь! Бухнув циганисько на землю, лежить, стогне. Відлежався, відстогнався, далі схопився й біжить за перехожим. Догнав чоловіка й питає:
| |
| − | | |
| − | — Ви, ачей, пророк, бо й справді сталося так, як ви казали. Якщо так, то скажіть мені, коли я помру?
| |
| − | | |
| − | Посміхнувся чоловік та й каже:
| |
| − | | |
| − | — Помреш тоді, коли нижче хребта в тебе охолоне.
| |
| − | | |
| − | Циганин відразу вхопився рукою нижче хребта, та холоду там не було, і [[циганин]] відразу заспокоївся.
| |
| − | | |
| − | Поки було літо, [[циганин]] не боявся смерті. А як настала зима, погано одягнений циганин став мерзнути. Прийшли йому на згадку слова, які сказав йому перехожий. Вхопився рукою за місце нижче хребта, а воно холодне, як лід.
| |
| − | | |
| − | — Ой біда, треба з світом прощатися! — каже [[циганин]] жінці.
| |
| − | | |
| − | Вийшов на дорогу, ліг і лежить. Чекає смерті. Саме їхав [[чоловік]] на ярмарок. На конях дзвоники голосні, господар батогом в повітрі махає. Забув циганин про смерть, схопився й тікає. А коні налякалися циганина й ледь сани не рознесли. Розсердився чоловік на циганина й давай шмагати його батожищем. Раптом циганин згадав про холодне місце й ухопився за нього. А те місце вже було гарячим.
| |
| − | | |
| − | — Дай вам, чесний ґаздо, доброго здоров'я за те, що ви мені нижче хребта розігріли і від смерті врятували! — подякував циганин чоловікові й щасливий повернувся додому.
| |
