Відмінності між версіями «Чому вовк не схотів собачого життя (Українська народна казка)»
Snak (обговорення | внесок) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Категорія:українська народна казка]] | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
− | Вовк став таким худим, що сам себе лякався, коли побачить свій худий зад. Одного разу він зустрівся в лісі з собакою. Собака була здорова і жирна. «Такому би мені треба бути»,— подумав він. Жалко йому було дивитися на собаку. Він зразу б її розірвав, але не позволяло одно. Він був до того худий, що приласкався до собаки та й каже. | + | [[Вовк]] став таким худим, що сам себе лякався, коли побачить свій худий зад. Одного разу він зустрівся в лісі з [[собака|собакою]]. [[Собака]] була здорова і жирна. «Такому би мені треба бути»,— подумав він. Жалко йому було дивитися на собаку. Він зразу б її розірвав, але не позволяло одно. Він був до того худий, що приласкався до [[собака|собаки]] та й каже. |
— Коли ж мені бути хоть раз у житті таким жирним, як ти! | — Коли ж мені бути хоть раз у житті таким жирним, як ти! | ||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
— Майже нічого. Будеш тільки гавкати на людей та старців і любити хазяїна. За все то одержиш від хазяїна остатки від обіду, кісточки баранячі, свинячі, а то й курячі. Чуєш, який вкусний обід? Крім того, поласкають і добре слово скажуть. | — Майже нічого. Будеш тільки гавкати на людей та старців і любити хазяїна. За все то одержиш від хазяїна остатки від обіду, кісточки баранячі, свинячі, а то й курячі. Чуєш, який вкусний обід? Крім того, поласкають і добре слово скажуть. | ||
− | Погодився вовк та й побіг із псом у собачий рай. Но скоро він побачив у пса на шиї обглодану шерсть. | + | Погодився [[вовк]] та й побіг із [[собака|псом]] у собачий рай. Но скоро він побачив у [[собака|пса]] на шиї обглодану шерсть. |
— А що то у тебе на шиї, товаришу? | — А що то у тебе на шиї, товаришу? | ||
Рядок 17: | Рядок 17: | ||
— Та, пустяки!.. Це мені від вірьовки, яку мені надівають на шию. Та це не все так буває. | — Та, пустяки!.. Це мені від вірьовки, яку мені надівають на шию. Та це не все так буває. | ||
− | — Від вірьовки? На шиї? Так тебе прив'язують, і ти не можеш гуляти, куди хочеш? — закричав переляканий вовк. | + | — Від вірьовки? На шиї? Так тебе прив'язують, і ти не можеш гуляти, куди хочеш? — закричав переляканий [[вовк]]. |
— Ну, не все... А то таке велике діло? | — Ну, не все... А то таке велике діло? | ||
Рядок 23: | Рядок 23: | ||
— То таке для мене діло, що не хочу я твоїх кісток смачних і помиїв. Мені свобода миліша всіх багатств у світі, не хочу я твого собачого раю. | — То таке для мене діло, що не хочу я твоїх кісток смачних і помиїв. Мені свобода миліша всіх багатств у світі, не хочу я твого собачого раю. | ||
− | Та й побіг вовк знову в свій рідний ліс. | + | Та й побіг [[вовк]] знову в свій рідний ліс. |
Версія за 08:51, 22 вересня 2009
Вовк став таким худим, що сам себе лякався, коли побачить свій худий зад. Одного разу він зустрівся в лісі з собакою. Собака була здорова і жирна. «Такому би мені треба бути»,— подумав він. Жалко йому було дивитися на собаку. Він зразу б її розірвав, але не позволяло одно. Він був до того худий, що приласкався до собаки та й каже.
— Коли ж мені бути хоть раз у житті таким жирним, як ти!
— То залежить від тебе, мій друже! Коли хочеш бути таким, як я, то залишай цей дикий ліс і ходи зі мною. В цьому лісі ти приречений на голодну смерть.
— Що я у вас буду робити?
— Майже нічого. Будеш тільки гавкати на людей та старців і любити хазяїна. За все то одержиш від хазяїна остатки від обіду, кісточки баранячі, свинячі, а то й курячі. Чуєш, який вкусний обід? Крім того, поласкають і добре слово скажуть.
Погодився вовк та й побіг із псом у собачий рай. Но скоро він побачив у пса на шиї обглодану шерсть.
— А що то у тебе на шиї, товаришу?
— Та, пустяки!.. Це мені від вірьовки, яку мені надівають на шию. Та це не все так буває.
— Від вірьовки? На шиї? Так тебе прив'язують, і ти не можеш гуляти, куди хочеш? — закричав переляканий вовк.
— Ну, не все... А то таке велике діло?
— То таке для мене діло, що не хочу я твоїх кісток смачних і помиїв. Мені свобода миліша всіх багатств у світі, не хочу я твого собачого раю.
Та й побіг вовк знову в свій рідний ліс.