Відмінності між версіями «Щастя з неба і з-під землі (японська народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | Жили собі колись в одному селі дуже чесні дід і баба. Якось почув дід од людей, що в новорічну ніч присниться гарний сон, коли покласти під подушку картинку, на якій намальовано корабель скарбів. Тож і вирішив зробити під Новий рік так, як велів цей звичай. | + | Жили собі колись в одному селі дуже чесні [[дід]] і баба. Якось почув дід од людей, що в новорічну ніч присниться гарний сон, коли покласти під подушку картинку, на якій намальовано корабель скарбів. Тож і вирішив зробити під Новий рік так, як велів цей звичай. |
| − | Прокинувся дід уранці та й каже радісно: | + | Прокинувся [[дід]] уранці та й каже радісно: |
— Стара, я бачив, ніби з неба зійшло на нас щастя. Таке диво ще ніколи мені не снилося. | — Стара, я бачив, ніби з неба зійшло на нас щастя. Таке диво ще ніколи мені не снилося. | ||
| − | — От і чудово! Це добра прикмета,— відповіла баба.
Минув січень, а авзабаром і весна прийшла. | + | — От і чудово! Це добра прикмета,— відповіла [[баба]].
Минув січень, а авзабаром і весна прийшла. |
— Сьогодні гарна погода, мабуть, час уже й горох садити,— сказав якось дїд і подався на поле. | — Сьогодні гарна погода, мабуть, час уже й горох садити,— сказав якось дїд і подався на поле. | ||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
— Ой, що це? — здивувався дід. | — Ой, що це? — здивувався дід. | ||
| − | Копнув глибше — з-під землі показався глек. Глянув дід усередину — а там повно золотих монет, великих і малих. | + | Копнув глибше — з-під землі показався глек. Глянув [[дід]] усередину — а там повно золотих монет, великих і малих. |
| − | «Оце знахідка! Але ж мені снилося, що щастя прийде з неба, а не з-під землі. Я не маю права на це золото»,— подумав дід і присипав глек землею. | + | «Оце знахідка! Але ж мені снилося, що щастя прийде з неба, а не з-під землі. Я не маю права на це золото»,— подумав [[дід]] і присипав глек землею. |
Коли він повернувся додому й почав розповідати про свою пригоду бабі, до них навідався жадібний сусід. | Коли він повернувся додому й почав розповідати про свою пригоду бабі, до них навідався жадібний сусід. | ||
| − | — Що ти кажеш? Знайшов глек із грішми? Напевно з моїми. Бо мені снилося, що моє щастя прийде з-під- землі,— сказав сусід і помчав на поле. | + | — Що ти кажеш? Знайшов глек із грішми? Напевно з моїми. Бо мені снилося, що моє щастя прийде з-під- землі,— сказав [[сусід]] і помчав на поле. |
Глянув у глек — а звідти вилетіли бджоли й покусали йому обличчя, руки й ноги. | Глянув у глек — а звідти вилетіли бджоли й покусали йому обличчя, руки й ноги. | ||
| − | «Обдурив мене дід!» — подумав розгніваний сусід і, зав'язавши глек ганчіркою, приніс додому. Вибрався драбиною на дах хати чесних діда й баби і зазирнув через комин. Дід і баба саме про щось веселенько гомоніли. | + | «Обдурив мене [[дід]]!» — подумав розгніваний сусід і, зав'язавши глек ганчіркою, приніс додому. Вибрався драбиною на дах хати чесних діда й баби і зазирнув через комин. [[Дід]] і баба саме про щось веселенько гомоніли. |
| − | — Щоб знав, як людей дурити! — сказав сусід і почав витрушувати з глека бджіл. Та з нього не бджоли вилетіли, а посипалися золоті монети — великі й малі. | + | — Щоб знав, як людей дурити! — сказав [[сусід]] і почав витрушувати з глека бджіл. Та з нього не бджоли вилетіли, а посипалися золоті монети — великі й малі. |
| − | — От бачиш, стара, до сусіда щастя прийшло з-під землі, а до нас з неба! — сказав дід. | + | — От бачиш, стара, до сусіда щастя прийшло з-під землі, а до нас з неба! — сказав [[дід]]. |
| − | Дід і баба тішилися не натішилися золотим дощем. | + | [[Дід]] і [[баба]] тішилися не натішилися золотим дощем. |
Кажуть, відтоді вони розбагатіли і жили в достатку та в щасті. | Кажуть, відтоді вони розбагатіли і жили в достатку та в щасті. | ||
| + | |||
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} | {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} | ||
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}} | {{Шаблон:Японські казки українською мовою}} | ||
Поточна версія на 22:37, 3 січня 2014
Жили собі колись в одному селі дуже чесні дід і баба. Якось почув дід од людей, що в новорічну ніч присниться гарний сон, коли покласти під подушку картинку, на якій намальовано корабель скарбів. Тож і вирішив зробити під Новий рік так, як велів цей звичай.
Прокинувся дід уранці та й каже радісно:
— Стара, я бачив, ніби з неба зійшло на нас щастя. Таке диво ще ніколи мені не снилося.
— От і чудово! Це добра прикмета,— відповіла баба. Минув січень, а авзабаром і весна прийшла.
— Сьогодні гарна погода, мабуть, час уже й горох садити,— сказав якось дїд і подався на поле.
Як розпушував землю, під мотикою щось дзенькнуло.
— Ой, що це? — здивувався дід.
Копнув глибше — з-під землі показався глек. Глянув дід усередину — а там повно золотих монет, великих і малих.
«Оце знахідка! Але ж мені снилося, що щастя прийде з неба, а не з-під землі. Я не маю права на це золото»,— подумав дід і присипав глек землею.
Коли він повернувся додому й почав розповідати про свою пригоду бабі, до них навідався жадібний сусід.
— Що ти кажеш? Знайшов глек із грішми? Напевно з моїми. Бо мені снилося, що моє щастя прийде з-під- землі,— сказав сусід і помчав на поле.
Глянув у глек — а звідти вилетіли бджоли й покусали йому обличчя, руки й ноги.
«Обдурив мене дід!» — подумав розгніваний сусід і, зав'язавши глек ганчіркою, приніс додому. Вибрався драбиною на дах хати чесних діда й баби і зазирнув через комин. Дід і баба саме про щось веселенько гомоніли.
— Щоб знав, як людей дурити! — сказав сусід і почав витрушувати з глека бджіл. Та з нього не бджоли вилетіли, а посипалися золоті монети — великі й малі.
— От бачиш, стара, до сусіда щастя прийшло з-під землі, а до нас з неба! — сказав дід.
Дід і баба тішилися не натішилися золотим дощем.
Кажуть, відтоді вони розбагатіли і жили в достатку та в щасті.
