Як курка врятувала світ

Якось увечері курка вилетіла на високого дуба та й заснула. І приснилося їй, що коли вона не піде на Лису гору, то весь світ загине. Вона швиденько злетіла додолу і так як була вирушила в дорогу.

Іде вона і зустрічає півня.

— Добрий день, півнику — золоте пір’ячко,— вітається курка.

— Добрий день, курочко-чубарочко,— відповідає півень.

— Ти куди так зарані?

— Та йду на Лису гору, а то загине весь світ.

— Хто тобі сказав? — питає півень.

— Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося.

— То й я піду з тобою,— каже півень.

Ідуть вони, йдуть і зустрічають качку.

— Добрий день, качко-крячко,— вітається півень.

— Добрий день, півнику — золоте пір’ячко,— відповідає качка.

— Ти куди так зарані?

— Та йду на Лису гору, а то загине весь світ.

— Хто тобі сказав, півнику — золоте пір’ячко? — питає качка.

— Курочка-чубарочка.

— А тобі хто сказав, курочко-чубарочко? — питає качка.

— Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося.

— То й я піду з вами,— каже качка.

Ідуть вони, йдуть і зустрічають гуску.

— Добрий день, гуско-товстогузко,— вітається качка.

Добрий день, качко-крячко,— відповідає гуска.— Ти куди так зарані?

— Та йду на Лису гору, а то загине весь світ.

— Хто тобі сказав, качко-крячко? — питає гуска.

— Півник — золоте пір’ячко.

— А тобі хто сказав, півнику — золоте пір’ячко?

— Курочка-чубарочка. .

— А тобі хто сказав, курочко-чубарочко? — питає гуска.

— Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося.

— То й я піду з вами,— каже гуска.

Ідуть вони, йдуть і зустрічають лисицю.

— Добрий день, лисичко-сестричко,— вітається гуска.

Добрий день, гуско-товстогузко,— відповідає лисиця.— Ти куди так зарані?

— Та йду на Лису гору, а то загине весь світ.

— Хто тобі сказав, гуско-товстогузко?

— Качка-крялка.

— А тобі хто сказав, качко-крячко?

— Півник — золоте пір’ячко.

— А тобі хто сказав, півнику — золоте пір’ячко?

— Курочка-чубарочка.

— А тобі хто сказав, курочко-чубарочко?

Я цієї ночі спала на дубі, і мені таке приснилося.

Дурна балачка, світ не загине, коли ви не підете на Лису гору. Ходімо краще до мене, до моєї хати, вам буде там гарно й тепло. Погодились вони і пішли з лисицею.

Привела їх лисиця до своєї хати, розпалила вогонь, стало тепло, і їм захотілося спати. Качка й гуска вмостилися по кутках, а півень з куркою вилетіли на жердину.

Коли гості міцно заснули, лисиця вЗяла гуску й пригребла її в другому кутку, далі від качки. А курка вчула крізь сон, що лисиця шарудить чимось, вилетіла на вищу жердину й промурмотіла:

— Сто там товчеться?

— А ніхто,— відповіла лисиця,— це вітер крутить сміттям по хаті. Спи собі їг не базікай.

І курка слокійно заснула.

А лисиця перечекала трохи і заходилася пригрібати й качку.

Курка знов чрокинулась, вилетіла на ще вищу жердину та й промурмотіла:

— Хто там знов тарудить?

Тоді скинула оком на лисицю й побачила, що та пригребла гуску й качку. Вона вилетіла на найвищу жердину, глянула крізь димар і вигукнула:

— Ох, скільки там летить ситих гусей!

Лисиця бігом надвір, бо хотіла вполювати ще одну гуску. А курка збудила півня й розповіла йому, що сталося з гускою-товстогузкою та качкою-крячкою.

Потім вилетіли курочка-чубарочка та півник — золоте пір’ячко крізь димар і чимдуж подалися на Лису гору. Бо якби не пішли, то напевне загинув би весь світ.