Відмінності між версіями «Як невістка провчила скупу свекруху (японська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
(Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}})
 
 
(Не показано 2 проміжні версії ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
Давно колись жила собі [[баба]] з невісткою. Та не було між ними злагоди. Баба тримала невістку в чорному тілі: сама нишком наїсться, а невістка голодує.
  
 +
Одного дня, коли свекруха була вдома сама, принесла їй сусідка коржиків.
  
 +
—    Дякую, дякую! Я їх зараз же скуштую,— сказала баба і поїла майже всі коржики.
 +
 +
Лишилося тільки п'ять, але і їх [[баба]] ой як не хотіла віддати невістці! А тому поклала коржики у горщик, гарненько його прикрила й поставила у комод. Та все одно не заспокоїлася, аж поки не звеліла коржикам:
 +
 +
—    Слухайте  уважно.  Як  [[невістка]]  загляне,  перекиньтесь  жабами.[[
Баба]] повторила заклинання кілька разів і пішла з хати.
 +
 +
Однак [[невістка]], яка саме повернулася з поля, все це бачила й чула, заховавшись за дверима. «От скнара!» — подумала вона, а коли стара вийшла з двору, то вийняла з комода коржики й з'їла.
 +
 +
«Треба провчити свекруху!» — вирішила [[невістка]].
 +
 +
Побігла вона на город за хатою, наловила жаб, напустила їх у горщик і гарненько його прикрила, а сама знову пішла в поле.
 +
 +
Невдовзі свекруха повернулася додому і, згадавши про коржики, поспішила до хати.
 +
 +
«Добре, що нема невістки»,— подумала вона і вийняла з комода горщик.
 +
 +
Та от диво — коржики обернулися в жаб і повистрибували з горщика.
 +
 +
[[Баба]] сторопіла.
 +
 +
—    Ой, коржики, таж це — я, це — я! Як будете так стрибати, то вся начинка з вас повипадае! — благала стара і кинулася вслід за жабами.
 +
 +
{{Казка про дівчину}}
 
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
 
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
  
 
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Поточна версія на 22:03, 3 січня 2014

Давно колись жила собі баба з невісткою. Та не було між ними злагоди. Баба тримала невістку в чорному тілі: сама нишком наїсться, а невістка голодує.

Одного дня, коли свекруха була вдома сама, принесла їй сусідка коржиків.

— Дякую, дякую! Я їх зараз же скуштую,— сказала баба і поїла майже всі коржики.

Лишилося тільки п'ять, але і їх баба ой як не хотіла віддати невістці! А тому поклала коржики у горщик, гарненько його прикрила й поставила у комод. Та все одно не заспокоїлася, аж поки не звеліла коржикам:

— Слухайте уважно. Як невістка загляне, перекиньтесь жабами.
Баба повторила заклинання кілька разів і пішла з хати.

Однак невістка, яка саме повернулася з поля, все це бачила й чула, заховавшись за дверима. «От скнара!» — подумала вона, а коли стара вийшла з двору, то вийняла з комода коржики й з'їла.

«Треба провчити свекруху!» — вирішила невістка.

Побігла вона на город за хатою, наловила жаб, напустила їх у горщик і гарненько його прикрила, а сама знову пішла в поле.

Невдовзі свекруха повернулася додому і, згадавши про коржики, поспішила до хати.

«Добре, що нема невістки»,— подумала вона і вийняла з комода горщик.

Та от диво — коржики обернулися в жаб і повистрибували з горщика.

Баба сторопіла.

— Ой, коржики, таж це — я, це — я! Як будете так стрибати, то вся начинка з вас повипадае! — благала стара і кинулася вслід за жабами.