Відмінності між версіями «Як невістка провчила скупу свекруху (японська народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | Давно колись жила собі баба з невісткою. Та не було між ними злагоди. Баба тримала невістку в чорному тілі: сама нишком наїсться, а невістка голодує. | + | Давно колись жила собі [[баба]] з невісткою. Та не було між ними злагоди. Баба тримала невістку в чорному тілі: сама нишком наїсться, а невістка голодує. |
Одного дня, коли свекруха була вдома сама, принесла їй сусідка коржиків. | Одного дня, коли свекруха була вдома сама, принесла їй сусідка коржиків. | ||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
— Дякую, дякую! Я їх зараз же скуштую,— сказала баба і поїла майже всі коржики. | — Дякую, дякую! Я їх зараз же скуштую,— сказала баба і поїла майже всі коржики. | ||
| − | Лишилося тільки п'ять, але і їх баба ой як не хотіла віддати невістці! А тому поклала коржики у горщик, гарненько його прикрила й поставила у комод. Та все одно не заспокоїлася, аж поки не звеліла коржикам: | + | Лишилося тільки п'ять, але і їх [[баба]] ой як не хотіла віддати невістці! А тому поклала коржики у горщик, гарненько його прикрила й поставила у комод. Та все одно не заспокоїлася, аж поки не звеліла коржикам: |
| − | — Слухайте уважно. Як невістка загляне, перекиньтесь жабами.
Баба повторила заклинання кілька разів і пішла з хати. | + | — Слухайте уважно. Як [[невістка]] загляне, перекиньтесь жабами.[[
Баба]] повторила заклинання кілька разів і пішла з хати. |
| − | Однак невістка, яка саме повернулася з поля, все це бачила й чула, заховавшись за дверима. «От скнара!» — подумала вона, а коли стара вийшла з двору, то вийняла з комода коржики й з'їла. | + | Однак [[невістка]], яка саме повернулася з поля, все це бачила й чула, заховавшись за дверима. «От скнара!» — подумала вона, а коли стара вийшла з двору, то вийняла з комода коржики й з'їла. |
| − | «Треба провчити свекруху!» — вирішила невістка. | + | «Треба провчити свекруху!» — вирішила [[невістка]]. |
Побігла вона на город за хатою, наловила жаб, напустила їх у горщик і гарненько його прикрила, а сама знову пішла в поле. | Побігла вона на город за хатою, наловила жаб, напустила їх у горщик і гарненько його прикрила, а сама знову пішла в поле. | ||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
Та от диво — коржики обернулися в жаб і повистрибували з горщика. | Та от диво — коржики обернулися в жаб і повистрибували з горщика. | ||
| − | Баба сторопіла. | + | [[Баба]] сторопіла. |
— Ой, коржики, таж це — я, це — я! Як будете так стрибати, то вся начинка з вас повипадае! — благала стара і кинулася вслід за жабами. | — Ой, коржики, таж це — я, це — я! Як будете так стрибати, то вся начинка з вас повипадае! — благала стара і кинулася вслід за жабами. | ||
| + | |||
| + | {{Казка про дівчину}} | ||
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} | {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} | ||
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}} | {{Шаблон:Японські казки українською мовою}} | ||
Поточна версія на 22:03, 3 січня 2014
Давно колись жила собі баба з невісткою. Та не було між ними злагоди. Баба тримала невістку в чорному тілі: сама нишком наїсться, а невістка голодує.
Одного дня, коли свекруха була вдома сама, принесла їй сусідка коржиків.
— Дякую, дякую! Я їх зараз же скуштую,— сказала баба і поїла майже всі коржики.
Лишилося тільки п'ять, але і їх баба ой як не хотіла віддати невістці! А тому поклала коржики у горщик, гарненько його прикрила й поставила у комод. Та все одно не заспокоїлася, аж поки не звеліла коржикам:
— Слухайте уважно. Як невістка загляне, перекиньтесь жабами. Баба повторила заклинання кілька разів і пішла з хати.
Однак невістка, яка саме повернулася з поля, все це бачила й чула, заховавшись за дверима. «От скнара!» — подумала вона, а коли стара вийшла з двору, то вийняла з комода коржики й з'їла.
«Треба провчити свекруху!» — вирішила невістка.
Побігла вона на город за хатою, наловила жаб, напустила їх у горщик і гарненько його прикрила, а сама знову пішла в поле.
Невдовзі свекруха повернулася додому і, згадавши про коржики, поспішила до хати.
«Добре, що нема невістки»,— подумала вона і вийняла з комода горщик.
Та от диво — коржики обернулися в жаб і повистрибували з горщика.
Баба сторопіла.
— Ой, коржики, таж це — я, це — я! Як будете так стрибати, то вся начинка з вас повипадае! — благала стара і кинулася вслід за жабами.
