Відмінності між версіями «Як пан гавкав на старого пня (українська народна казка)»
Snak (обговорення | внесок) м (1 версія) |
Snak (обговорення | внесок) |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | + | [[Категорія:українська народна казка]] | |
+ | |||
+ | [[Категорія:Казки про панів]] | ||
+ | |||
Був у селі [[пан]]. Одного разу він сказав бідному селянинові: | Був у селі [[пан]]. Одного разу він сказав бідному селянинові: | ||
Рядок 54: | Рядок 57: | ||
[[Пан]]исько ударив коней батагом, і за його возом тільки закурилося. | [[Пан]]исько ударив коней батагом, і за його возом тільки закурилося. | ||
− | А бідняк реготав. | + | А бідняк реготав. |
− | |||
− |
Поточна версія на 18:26, 24 вересня 2009
Був у селі пан. Одного разу він сказав бідному селянинові:
— Ти чоловік розумний. Я це здалеку чую.
— У нашому краї всі мужики розумні.
— А пани?
— На таке показує, що кожний пан ударений з-за рогу мішком по голові,— відповів селянин. Пан подумав і знову спитав:
— А я розумний?
— Хто вас знає, пане! Треба придивитися й прислухатися. Аж потому можна би сказати, що ви за один.
— Ну що ж, тоді сідаймо на віз і помандруємо по світу. А ти придивляйся...
— Най буде,— мовив селянин. Сіли вони на віз і рушили в дорогу. Де тільки не бували! А якось під ніч заїхали в ліс. Темно, хоч око виколи! Селянин швиденько назбирав ломаччя, розпалив вогонь. Сіли і вечеряють. А коли повечеряли, бідняк раптом схопився на ноги і — шульк у солому, що була на возі. Тільки ноги стирчали. Пан підійшов до нього й питає:
— Що сталося, чоловіче?
— Тс-с-с... Онде відмідь, ховайтеся! Панисько оглянувся та й собі — в солому: здалося, що він бачить ведмедя в кущах. А селянин каже:
— Ой, якби в нас був хоч один пес!
— А то чому? — спитав пан.
— Ведмеді бояться собачого гавкання. Чому ви, пане, не взяли із собою пса? Можете загинути ні за що у ведмедячих лапах.
Пан ледве сопів. А потім порадив:
— Ти, чоловіче, сам загавкай.
— Я не можу, пане. У мене голосу нема. Треба тоненького, такого, як у вас.
Пан трохи подумав і спробував:
-— Гав-гав-гав! Гав-гав-гав!
— От добре. Як будете, паночку, отак гавкати до самого ранку, то ведмідь і близько не підступить.
— Гав-гав-гав! Гав-гав-гав! — не вгавав панисько. Селянин заснув, а панисько так захрип, що вже шавкотів. Коли зійшло сонечко, бідняк прокинувся й питає:
— Що це ви шавкаєте? — Та я захрип, бо-м на ведмедя гавкав.
— На котрого?
— Та на того, що в корчах.
— Ходім та й подивимось на вашого ведмедя... Зайшли у кущі, а там — старий пнисько. Пан обійшов пня і спересердя плюнув.
— Ну, що маю казати про вас? — посміхнувся селянин.
Панисько ударив коней батагом, і за його возом тільки закурилося.
А бідняк реготав.