|
|
| (Не показано одну проміжну версію цього користувача) |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | | + | #REDIRECT [[Війна пса з вовком (українська народна казка)]] |
| − | Як пес із [[вовк]]ом воював
| |
| − | [[Вовк]] і пес жили, як два брати. Що сталося в лісі, [[вовк]] доповідав псові, а що сталося в селі, то пес доповідав [[вовк]]ові.
| |
| − | | |
| − | Настав час, що [[вовк]] дуже постарів, бо вже й зубів не мав і не міг собі поживу найти в лісі. Прийшов у село до пса і скаржиться, що він не годен собі їсти роздобути і най йому дещо поможе.
| |
| − | | |
| − | Пес каже:
| |
| − | | |
| − | — У мого хазяїна льоха має малі пацята. Можеш звідти взяти двоє пацят, і то не буде слідно й видно, що там хибить, лише аби не було ніякого крику.
| |
| − | | |
| − | [[Вовк]] прийшов до стайні і взявся пролізати через вікно, а там почали коні іржати, корови бриніти, свині квічати, вівці бляяти. Ціла війна сталася у стайні. Пес дуже напудився і зігнав хазяїна своїм гавканням. Той устав, вийшов на двір, увидів, що в стайні е [[вовк]], узяв рушницю і поранив [[вовк]]а. [[Вовк]] забрався в ліс. Через місяць прийшов до пса і знову говорить йому:
| |
| − | | |
| − | — Ти в мене не брат і не друг. Ти мене прозрадив, і твій хазяїн мене постріляв. Я ледве за місяць вилікувався. Я тобі оголошую на двадцяте число війну. Під великим дубом будемо битися.
| |
| − | | |
| − | Забрався [[вовк]] знову до лісу глядати собі звірів, які б допомогли йому воювати із псом. А пес із переляку, що треба воювати, захворів, порозкидав ноги, голову і зробив голодовку, щоб іздох, щоб не 'йшов воювати з [[вовк]]ом. [[Хазяїн]] закликав ветеринарного лікаря, аби провірив, на яку хворобу захворів пес, що з ним сталося. Лікар оглянув: пес здоровий.
| |
| − | | |
| − | Підходить до пса [[кіт]] і каже:
| |
| − | | |
| − | — Що з тобою, що не хочеш їсти?
| |
| − | | |
| − | — Іди ти від мене геть,— каже пес,— бо все одно не допоможеш мені. Лікар не знав, що мені є, і ти не знатимеш.
| |
| − | | |
| − | Однак [[кіт]] не відступав від пса, докучав доти, що той сказав:
| |
| − | | |
| − | — У мене велике нещастя. Мені треба двадцятого числа йти з [[вовк]]ом воювати. Але нема з ким іти, а сам сили не маю.
| |
| − | | |
| − | [[Кіт]] говорить псові:
| |
| − | | |
| − | — Візьми з собою мене, качура й гусака, і підемо на війну.
| |
| − | | |
| − | Настав час, [[вовк]] узяв собі ведмедя, дику свиню, лисицю, і пішли до того великого дуба. Тут [[свиня]] зарилася у листя під ліщину, [[лисиця]] сіла під дуба, ведмедя [[вовк]] загнав на дуба, аби позирав, коли буде йти противник, а сам [[вовк]] став збоку на горбочку. Чекають. [[Вовк]] гойкає на ведмедя:
| |
| − | | |
| − | — Чи йдуть уже?
| |
| − | | |
| − | — Ні, ще не видно,— відповідає [[ведмідь]]. Через деякий час [[вовк]] знову до ведмедя:
| |
| − | | |
| − | — Ну як там?
| |
| − | | |
| − | — Ідуть, ідуть,— гукає [[ведмідь]].— Іде один карабінер (пес), другий іде мінометник (гусак, бо він голову несе вверх, як міномет), а третій іде кулеметник (качур) і висе стріляє: «То-то-то-то-то, то-то-то-то-то, то-то-то-то-то! » А четвертого (кота) не можна визначити, що то є.
| |
| − | | |
| − | Прийшли під дуба, а дика [[свиня]] закрутила хвостом у листі. [[Кіт]] подумав, що то миша, скочив і відкусив хвіст. [[Свиня]] зі страху швидко піднялася і втікла. [[Кіт]] теж перелякався, бо ще таку велику мишу не видів, наїжачився і скочив на дуба, де сидів [[ведмідь]]. Той почав тікати горі дубом до верха. Але став на тонку галузку. Галузка вломилася, [[ведмідь]] упав на лисицю, що була під дубом, і відірвав їй хвіст. І так усі четверо: [[вовк]], [[ведмідь]], дика [[свиня]] і [[лисиця]] тікали до лісу, що й не оглядалися. Зупинилися на одній поляні і стали розбирати, яка то була страшна війна. [[Свиня]] говорить:
| |
| − | | |
| − | — Як шаблею рубанув мене, то й хвоста не стало.
| |
| − | | |
| − | — Як тебе рубанув, то скочив на дуба і за мною,— каже [[ведмідь]].— Я дерся горі дубом, дерся, галузка вломилася, і я полетів. Легко було летіти, та тяжко було приземлятися, бо тепер мене дуже кістки болять.
| |
| − | | |
| − | А [[лисиця]] каже:
| |
| − | | |
| − | — А на мене бомба впала і хвіст відірвала.
| |
| − | | |
| − | — Я все бачив,— зізнається [[вовк]],— як ви воювали, але не міг чекати до кінця, мусив утікати, бо я вже старий. Від того дня пес і [[вовк]] не дружать, бо пес виграв війну.
| |
| − | | |
| − | [[Категорія:Українські народні казки]]
| |
