Відмінності між версіями «Як святий Николай подавав палиці (українська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
м (1 версія)
 
 
Рядок 1: Рядок 1:
 +
[[Категорія:українська народна казка]]
 +
 +
 +
[[Категорія:Казки про чоловіка]]
 +
  
 
Як святий Николай подавав палиці
 
Як святий Николай подавав палиці
Рядок 25: Рядок 30:
 
— Не буду вже, не буду! Не виганяй душі з тіла!
 
— Не буду вже, не буду! Не виганяй душі з тіла!
  
— Ну, коли так, то ще ліпше! І вже відтоді не сердилася.  
+
— Ну, коли так, то ще ліпше! І вже відтоді не сердилася.
 
 
[[Категорія:Українські народні казки]]
 

Поточна версія на 11:14, 28 вересня 2009


Як святий Николай подавав палиці Прийшов парубок дівку сватати.

— Але я,— каже дівка,— як всерджуся, то буду сидіти на печі, аж мені шмарок до печі примерзне.

— А я,— каже парубок,— як всерджуся, а вип'ю склянку води, то кров у мені льодом стине; вип'ю другу, кров у мені огнем горить; вип'ю третю, то би-м з цілим світом бився.

Ну, добре, побралися. Десь якось жінка всердилася, вилізла на піч та й сидить, а шмарок аж до печі висить. То й що робити? Скочив чоловік до сусіди.

— Ходіть,— каже,— до мене, влізьте на під, там є дванадцять палиць, а в стелі над піччю проверчена дірка. Як я крикну: «Святий отче Николаю, подай палицю!»,— то ви мені крізь дірку палицю подасте.

— Добре.

Вертається той до хати, жінка сидить, уже шмарок до печі примерзає. Взяв він три склянки, поставив на стіл, поналивав води, а нічого не каже. Випив одну — ходить, ходить — нічого. А тота дивиться з печі, що з того буде. Випив другу, надувся — такий червоний, як грань. Знов ходить по хаті. Випив третю та й до жінки, як крикне:

— Святий отче Николаю, подай палицю! А палиця лізе крізь стелину. Як той почне латати жінку, як почне! Тота нічого, ані писне. Поламалася палиця.

Той знов кричить:

— Святий отче Николаю, подай палицю! І знов палиця лізе, знов той б'є, б'є, аж поламав. І так одинадцять палиць. Той знов кричить:

— Святий отче Николаю, подай палицю! Палиця лізе. «Ов,— гадає собі жінка,— біда! Той мене й на смерть уб'є, а Николай усе йому буде палиць подавати». Та до нього:

— Не буду вже, не буду! Не виганяй душі з тіла!

— Ну, коли так, то ще ліпше! І вже відтоді не сердилася.