Відмінності між версіями «Як солдат із зуба борони юшку варив (українська народна казка)»
Snak (обговорення | внесок) м (1 версія) |
|||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
+ | |||
+ | |||
+ | |||
+ | [[Категорія:Казки про діда і бабу]] | ||
+ | |||
+ | |||
Як солдат із зуба борони юшку варив | Як солдат із зуба борони юшку варив | ||
Рядок 13: | Рядок 20: | ||
Дала [[баба]] і сала, бо то ж дуже цікава і нечувана штука — юшка з боронячого зуба! | Дала [[баба]] і сала, бо то ж дуже цікава і нечувана штука — юшка з боронячого зуба! | ||
А коли вже зуб добре уварився, що вжо пшоно і цибуля розкипіли, то солдатик вийняв його з горнятка і, сказавши, що він ще не на один раз згодиться, поклав обережно на полицю. А юшка була нічого собі і така на смак, неначе й не із зуба від борони варена! | А коли вже зуб добре уварився, що вжо пшоно і цибуля розкипіли, то солдатик вийняв його з горнятка і, сказавши, що він ще не на один раз згодиться, поклав обережно на полицю. А юшка була нічого собі і така на смак, неначе й не із зуба від борони варена! | ||
− | |||
− |
Поточна версія на 11:17, 28 вересня 2009
Як солдат із зуба борони юшку варив
Один солдат та стояв на постої у дуже скупої баби. Трудненько доводилось солдатові добувати собі кожен окраєць хліба, а що вже про варену страву, то він і забув, яка вона на смак. Занудився він зовсім на тих бабиних сухарях з водою і почав крутити головою, що б таке вигадати, щоб і себе вдовольнити і баби не прогнівити? Солдатики хитрі на всякі видумки, бо голод — не тітка. Знайшов він старого заіржавленого зуба від колишньої борони, приніс до хати та почав стругати та мити, щоб баба бачила, та все з примовою: - Оце буде юшка, так юшка! І курятини не треба! Дозвольте, бабко, горня і води! Баба, зацікавлена, дала солдатові чималеньке горня і, наливши зуб від борони водою, мерщій приставила його до жару. Кипить, аж весело дивитись! А солдат все пробує та хвалить: - От буде юшка, так юшка! Дозвольте, бабко, дрібок солі! Дала бабка дрібок солі. Згодом солдат просить ще й пшона трохи. Дала баба пшона, бо то ж цікава штука, яка то юшка вийде з боронячого зуба. Згодом просить солдат у скупої баби кілька картоплинок... і цибулю. Дала баба і сала, бо то ж дуже цікава і нечувана штука — юшка з боронячого зуба! А коли вже зуб добре уварився, що вжо пшоно і цибуля розкипіли, то солдатик вийняв його з горнятка і, сказавши, що він ще не на один раз згодиться, поклав обережно на полицю. А юшка була нічого собі і така на смак, неначе й не із зуба від борони варена!