Відмінності між версіями «Як чоловік позбувся бородавки (японська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
(Створена сторінка: {{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}} {{Шаблон:Японські казки українською мовою}})
 
 
(Не показано 2 проміжні версії ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
Давно колись був собі [[чоловік]] з великою бородавкою на правій щоці. Одного дня, коли той чоловік збирав у лісі хмиз, знялася страшна буря.
  
 +
—    Цур тобі, пек тобі! — закричав [[чоловік]] і заховався у печеру.
  
 +
«От лий?! Хоч би недовго лютувала»,— роздумував він, але буря його не слухалася, а щораз дужчала.
 +
 +
Тим часом день скінчився і надворі стемніло. Чоловіка охопив такий страх, що й сон його не брав.
 +
 +
Нарешті опівночі буря вщухла. З-за хмар показався місяць.
 +
 +
—    Ото була буря! — проказав чоловік, уже збираючись виходити з печери, та раптом почув знадвору галас. Висунув голову, дивиться — веселяться, ставши в коло, чудовиська оні. сині й червові, з бичачими рогами і без них.
 +
 +
«От тобі й маєш! Оце пригода!» —подумав чоловік і затрусився, мов у лихоманці.
 +
 +
А тим часом чудовиська заходилися танцювати під звуки барабана й флейти.
 +
 +
—    А-ха-ха! О-хо-хо! А-ха-ха! О-хо-хо!
 +
 +
[[Чоловік]] так захопився незвичайним видовищем,  що й  забув  про  недавній страх.  Навітів більше — ноги його самі просилися  до  танцю. Раптом вожак чудовиськ, що сидів посередині кола,  закричав:
 +
 +
—    Хто іще краще станцює?
 +
 +
Почувши ці слова, [[чоловік]] не міг стриматися:
 +
 +
—    Ой та-та! Ой то-то! Ой та-та! Ой то-то!
 +
 +
Приспівуючи, чоловік вистрибував у танці, як несамовитий. Приголомшені чудовиська дивилися на нього, роззявивши роти, а тоді й самі пішли в танок, приказуючи:  «Ой та-та!  Ой то-то!  Ой та-та!  Ой то-то!»
 +
 +
—    От молодчага! От молодчага! — хвалив чоловіка вожак, звівшись на ноги.
 +
 +
Флейта і барабан грали щораз гучніше, а чудовиська весело стрибали навколо чоловіка.
 +
 +
Тим часом небо на сході засіріло і заспівали півні. Чудовиська відразу принишкли і перестали танцювати. Навколо стихло, і чоловікові знову стало лячно.
 +
 +
—    Ох і мастак ти танцювати! — сказав вожак, підійшовши впритул до чоловіка.— Такого видовища я ніколи ще не бачив. Слухай, приходь ще раз до нас у гості!
 +
 +
—    Обов'язково прийду! — відповів [[чоловік]], хоча сумнівався, чи дотримає обіцянку.
 +
 +
—    З твого обличчя видно, що прийдеш! — раділи чудовиська, обступивши чоловіка.— Та все одно залиш нам щось коштовне під заставу. Ну хоч би бородавку.
 +
 +
«От і добре!» — подумав [[чоловік]], але вирішив передчасно не радіти, бо, гляди, й життя ненароком позбудешся.
 +
 +
—    Трохи потерпи, ми тільки бородавку вирвемо! — сказали чудовиська.
 +
 +
—    О-ой! — скрикнув чоловік, і бородавка щезла у нього з обличчя.
 +
 +
—    Ку-ку-рі-к|І—вдруге заспівали півні, і чудовиська зникли, наче їх хто злизав.
 +
 +
Незабаром на сході з'явилося сонце,  і чоловік повернувся додому.
 +
 +
Треба сказати, що [[сусід]] того чоловіка теж мав бородавку, але на лівій щоці. Вранці, коли чоловік повернувся з лісу, сусід, побачивши його, здивувався:
 +
 +
—    Чоловіче, куди ділася твоя бородавка?
 +
 +
—    Ось послухай, що зі мною сталося,— сказав чоловік та докладно розповів про свою нічну пригоду.
 +
 +
—    От цікаво! От цікаво! — повторював [[сусід]], а ввечері подався до лісу. Заліз у печеру і став дожидати чудовиськ.
 +
 +
Вони не забарилися і, добряче впившись,  почали танцювати.
«Які  страшні!  Це,  мабуть,  вони»,— вирішив  сусід,  відчуваючи,  як увесь тремтить.
 +
 +
—    Невже веселий дядько не прийде? — спитало одне чудовисько.
 +
 +
—    Мабуть, що ні,— відповіло друге.
 +
 +
—    Напевно прийде. Бо залишив у нас коштовну річ — бородавку,— заперечило третє.
 +
 +
Стрибаючи, чудовиська роззиралися навсебіч — шукали свого знайомого.
 +
 +
«Ой, як страшно! Але ж треба будь-що позбутися бородавки»,— подумав [[сусід]] і, заплющивши очі, вибрався з печери.
 +
 +
—    От добре, що ти прийшов! Танцюй, швидше танцюй!
Чудовиська радісно заплескали лапами. Флейта і барабан зазвучали ще гучніше, ніж минулого разу.
 +
 +
Чудовиська стрибали навколо сусіда так близько, що йому здавалося: ось-ось вони вгородять у нього зуби.
 +
 +
Сусідові ставало щораз страшніше, тож ноги і руки його не слухалися.
 +
 +
—    Як ти погано танцюєш! Не так, як учора. Хлопці, проженімо його! — раптом закричав вожак.— Слухай, чоловіче, бери свою бородавку і геть звідси!
 +
 +
Сусід ойкнув і мацнув рукою праву щоку — тепер і там сиділа бородавка.
 +
 +
Аж тут заспівали півні. Чудовиська принишкли і вмить щезли.
 +
 +
—    Почекайте! Почекайте! — гукав [[сусід]].
Та чудовиськ як і не було.
 +
 +
Ось так і залишився сусід з двома бородавками — на лівій і на правій щоці.
 +
 +
{{Чарівні казки}}
 
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
 
{{Шаблон:Японські народні казки (Веселка,1982)}}
  
 
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}
 
{{Шаблон:Японські казки українською мовою}}

Поточна версія на 22:41, 3 січня 2014

Давно колись був собі чоловік з великою бородавкою на правій щоці. Одного дня, коли той чоловік збирав у лісі хмиз, знялася страшна буря.

— Цур тобі, пек тобі! — закричав чоловік і заховався у печеру.

«От лий?! Хоч би недовго лютувала»,— роздумував він, але буря його не слухалася, а щораз дужчала.

Тим часом день скінчився і надворі стемніло. Чоловіка охопив такий страх, що й сон його не брав.

Нарешті опівночі буря вщухла. З-за хмар показався місяць.

— Ото була буря! — проказав чоловік, уже збираючись виходити з печери, та раптом почув знадвору галас. Висунув голову, дивиться — веселяться, ставши в коло, чудовиська оні. сині й червові, з бичачими рогами і без них.

«От тобі й маєш! Оце пригода!» —подумав чоловік і затрусився, мов у лихоманці.

А тим часом чудовиська заходилися танцювати під звуки барабана й флейти.

— А-ха-ха! О-хо-хо! А-ха-ха! О-хо-хо!

Чоловік так захопився незвичайним видовищем, що й забув про недавній страх. Навітів більше — ноги його самі просилися до танцю. Раптом вожак чудовиськ, що сидів посередині кола, закричав:

— Хто іще краще станцює?

Почувши ці слова, чоловік не міг стриматися:

— Ой та-та! Ой то-то! Ой та-та! Ой то-то!

Приспівуючи, чоловік вистрибував у танці, як несамовитий. Приголомшені чудовиська дивилися на нього, роззявивши роти, а тоді й самі пішли в танок, приказуючи: «Ой та-та! Ой то-то! Ой та-та! Ой то-то!»

— От молодчага! От молодчага! — хвалив чоловіка вожак, звівшись на ноги.

Флейта і барабан грали щораз гучніше, а чудовиська весело стрибали навколо чоловіка.

Тим часом небо на сході засіріло і заспівали півні. Чудовиська відразу принишкли і перестали танцювати. Навколо стихло, і чоловікові знову стало лячно.

— Ох і мастак ти танцювати! — сказав вожак, підійшовши впритул до чоловіка.— Такого видовища я ніколи ще не бачив. Слухай, приходь ще раз до нас у гості!

— Обов'язково прийду! — відповів чоловік, хоча сумнівався, чи дотримає обіцянку.

— З твого обличчя видно, що прийдеш! — раділи чудовиська, обступивши чоловіка.— Та все одно залиш нам щось коштовне під заставу. Ну хоч би бородавку.

«От і добре!» — подумав чоловік, але вирішив передчасно не радіти, бо, гляди, й життя ненароком позбудешся.

— Трохи потерпи, ми тільки бородавку вирвемо! — сказали чудовиська.

— О-ой! — скрикнув чоловік, і бородавка щезла у нього з обличчя.

— Ку-ку-рі-к|І—вдруге заспівали півні, і чудовиська зникли, наче їх хто злизав.

Незабаром на сході з'явилося сонце, і чоловік повернувся додому.

Треба сказати, що сусід того чоловіка теж мав бородавку, але на лівій щоці. Вранці, коли чоловік повернувся з лісу, сусід, побачивши його, здивувався:

— Чоловіче, куди ділася твоя бородавка?

— Ось послухай, що зі мною сталося,— сказав чоловік та докладно розповів про свою нічну пригоду.

— От цікаво! От цікаво! — повторював сусід, а ввечері подався до лісу. Заліз у печеру і став дожидати чудовиськ.

Вони не забарилися і, добряче впившись, почали танцювати.
«Які страшні! Це, мабуть, вони»,— вирішив сусід, відчуваючи, як увесь тремтить.

— Невже веселий дядько не прийде? — спитало одне чудовисько.

— Мабуть, що ні,— відповіло друге.

— Напевно прийде. Бо залишив у нас коштовну річ — бородавку,— заперечило третє.

Стрибаючи, чудовиська роззиралися навсебіч — шукали свого знайомого.

«Ой, як страшно! Але ж треба будь-що позбутися бородавки»,— подумав сусід і, заплющивши очі, вибрався з печери.

— От добре, що ти прийшов! Танцюй, швидше танцюй!
Чудовиська радісно заплескали лапами. Флейта і барабан зазвучали ще гучніше, ніж минулого разу.

Чудовиська стрибали навколо сусіда так близько, що йому здавалося: ось-ось вони вгородять у нього зуби.

Сусідові ставало щораз страшніше, тож ноги і руки його не слухалися.

— Як ти погано танцюєш! Не так, як учора. Хлопці, проженімо його! — раптом закричав вожак.— Слухай, чоловіче, бери свою бородавку і геть звідси!

Сусід ойкнув і мацнув рукою праву щоку — тепер і там сиділа бородавка.

Аж тут заспівали півні. Чудовиська принишкли і вмить щезли.

— Почекайте! Почекайте! — гукав сусід.
Та чудовиськ як і не було.

Ось так і залишився сусід з двома бородавками — на лівій і на правій щоці.