Як гостилися русин з поляком (українська народна казка)

Запросив Поляк Русина на Різдвяні свята. Що поставе жінка їсти, то Русин чекає, аби єго запросили. А тут не просили ані разу. І Русин не їсть нічого. А Поляк жінці каже:

- Забирай, навіщо має задарма вистигати!

Але чекали руських свят, запросив Русин Поляка і ставе жінка їсти. Що ставе, то їсть. Але Русин каже:

- Їжте!

А Поляк каже:

- З'їм і ще буду.

Але по закінченні тієї гостини каже Русин:

- Навіщо мені такі гості! Він, що жінка поставила, то казав: "Забирай!", а моя поставила, то їв і азав, ще буде їв.

І на тому скінчилася та гостина, що Русин Поляка не просив більше. Бо Русин хотів, аби єго просили, а хто на просьбу чекає, той голодним спати лягає.

Записано Осипом Роздольським у с.Клекотів (сучасної Львівської обл.), від Івана Рицара, в 1894 році. Стиль запису збережено.