Качанець, який не хотів рости (французька народна казка)

Сидів собі на грядці один качанець капусти і ніяк не хотів рости — хоч ти йому що.

— Агов, Антуанет! — гукнув господар.

— Чого вам?

— Піди-но полий качанець.

— Краще я піду погуляю.

— Цуцику, ану вкуси неслухняну Антуанет за ногу!

— Я краще гризтиму кісточку.

— Гілко, відшмагай-но цуцика!

— Краще я лишуся на дереві.

— Вогню, спали-но цю гілку!

— Вона надто зелена та соковита; я димітиму без вогню.

— Водичко, залий-но вогонь!

— Я краще побіжу струмочком по квітучому лугу.

— Корівко, випий-бо всю воду із струмка!

— Я не хочу пити.

— Різнику, ану заріж корову!

— Таж вона сухоребра.

— Смерте, візьми-но різника!

— А чого ж, залюбки.

— Я зараз заріжу корову! — вигукнув різник.

— Я вип'ю всю воду із струмка,— сказала корова.

— Я вмить заллю вогонь,— сказав струмок.

— Я зараз спалю зелену гілку,— сказав вогонь.

— Я відшмагаю цуцика! — сказала гілка.

— А я вкушу неслухняну Антуанет за ногу! — сказав цуцик.

— Побіжу поллю качанець,— сказала Антуанет.

І почав тоді качанець рости та рости...