Насреддин-ходжа і француз (Боснійська народна казка)

Одного разу до Стамбулу приїхав француз і з'явився в палац султана. Султан привітно зустрів його, а француз заявив, що із задоволенням прийняв би мусульманську віру, якби хто-небудь розгадав його думки. Султан шукав і там і сям відповідну людину, але нікого не знайшов, хто міг би поговорити з вченим паном, а тим більше відгадати його думки. Тоді хтось назвав султанові Насреддина-ходжу і додав:

- Якщо вже Насреддін не вгадає, значить, ніхто не вгадає!

Султан негайно послав своїх слуг за Насреддіном. Шукали вони, шукали Насреддина-ходжу - все марно. Насреддін щодня уранці сідав на свого осла і гнав його по Стамбулу, куди надумається, а того дня дав ослові волю, - хай везе куди хоче. Не скоро вдалося слугам розшукати Насреддіна і передати йому наказ султана негайно ж з'явитися в палац. Але Насреддін повернув осла і погнав його до палацу. Цілий день Насреддін не їв нічого і був голодний як вовк, а все тому, що поклався на ослячий розум. А тут ще нова біда звалилась - якщо султан зве - хорошого не чекай. Похмурий, зліз він з осла, прив'язав його біля воріт і пішов до султана. Султан пояснив Насреддіну, що від нього потрібно, Насреддін присягається і божиться: не умію, мов, по-французьки балакати. Але прибічники султана не відступаються, умовляють хоч би знаками пояснитися з французом, і Насреддін нарешті здався. Пішов Насреддін в окрему кімнату і сів на диван.

А тут і француз підійшов і сів поряд Насреддіна. Поглянув француз на свого співбесідника і накреслив на підлозі рукою круг, а Насреддін узяв та і розітнув долонею круг навпіл. Тоді француз помахав пальцями, показуючи, як з середини круга щось вгору піднімається, а Насреддін - ніби посипав чимось зверху на круг. Француз подивувався і витягнув з кишені яйце, а Насреддін - шматочок сиру і протягнув французові. Іноземний гість схопився і кинувся до султана.

- Вгадав! - закричав він. - Вгадав всі мої думки! Тепер, якщо завгодно, можеш обернути мене в мусульманство!

- Та як же це так вийшло? – здивувався султан.

- А ось як: я стверджую, що земля кругла, і тому накреслив рукою круг на підлозі. А Насреддін розділив мій круг на дві рівні частини, - половину, мовляв, займає вода. Я показую рукою від низу до верху: на землі, мовляв, виростають всякі рослини, а Насреддін дощ зобразив, - мов, з неба він йде і жодна рослина без дощу не обходиться. Я витягнув яйце, розуміючи при цьому, що земля нагадує його формою, а Насреддін протягнув мені шматок сира, - земля, мовляв, одягнена снігом, на сир схожа.

Француз пішов, а султан покликав Насреддина-ходжу до себе, похвалив його і попросив розповісти, як йому вдалося розпізнати думки француза.

- Немає нічого простішого, - відповів Насреддін. - Француз накреслив перед собою круг, - каже що має смачну паляницю, а я, звичайно, розділив круг навпіл - дай, мовляв, мені половину, я теж голодний. Тут француз руками замахав - дивися, мовляв, як булькає в моєму казані відмінний плов! А я начебто підлив в казан масла, - мовляв, масла не забудь підбавити, та побільше! Француз протягнув мені яйце - помилуйся, якою ми з тобою яєчнею поласуємо, а я витягнув шматок сиру, немов говорю - і закусити чим знайдеться!

Султан посміявся над мудрістю Насреддина-ходжі, наділив його багатими подарунками і відпустив, але з тих пір так і склалася приказка: зрозуміли, мовляв, один одного, як Насреддін француза!