Як псові очі посоловіли (українська народна казка)

Матеріал з Казки українською мовою
Перейти до: навігація, пошук


Мав ґазда пса. Доки той пес був молодий, то гавкав, а як постарівся, то уже не міг гавкати, і ґазда його нагнав. Ходив він так з тиждень по селі, аж раз зайшов у ліс та й здибає вовка. Вовк питається:

— Чим ти жиєш, брате? А пес каже:

— Що знайду, то з'їм. Каже вовк до пса:

— Ходи зо мною, будем їсти м'ясо. Ідуть вони лісом, надибають стадо коней. Тогди бере вовк качається, устав та й питається:

— А з'їжилася на мені шерсть? — З'їжилася.

— А вуха нащурилися?

— Нащурилися.

— А очі посоловіли?

— Посоловіли,— відповідає пес.

Тогди кинувся вовк на коня, забив його, наїлися вони м'яса того. Але відійшов пес набік та й каже сам до себе:

«Або я собі сам так не годен зробити?» І пішов від вовка.

Здибає зайця та й питається його:

— Чим ти, Яцьку, жиєш? Заєць каже:

— їм сухе сіно і з капусти качани.

— То ти дуже підло жиєш,— каже пес.— Ходи зо мною, будеш їсти м'ясо.

— Добре,— каже заєць.

Ідуть вони і надибають стадо коней, що ся пасе. Тогди бере пес, качається, потому устав та й питається:

— А з'їжилася на мені шерсть?

— Трохи.

— А вуха нащурилися?

— Не.

— А очі посоловіли?

— Не посоловіли,— відповідає заєць. Кинувся пес на коня; кінь ударив його ногою та й забив. А заєць здалека приступає до пса й каже:

— Аж тепер я виджу, що очі тобі посоловіли. А я піду так їсти сіно й капусту, як-им їв!

Вовчик
Перегляди
Особисті інструменти