Перегляд вихідного коду сторінки 33-й (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)

'''Автор казки: [[Користувач:Сонце|В.Яцкул-Пантазьєва]]''' 




Дрімає  явір  над  водою,

Калина  тихо  шелестить.

І  лиш  стара  верба  скрипуча -

Усе  з  водою  гомонить.

Я  прислухаюсь  до  розмови

І  огортає  мене  сум...

Верба  боїться  ночі  сильно,

Що "горобиною" зовуть.



Розказують  люди,

Що в ніч "горобину"

Почули, як  плаче

Голодна  дитина.

Можливо,  вітри

Так  завивали,

Та  люди  у  цім

Престорогу  впізнали.



Вони  на  колінах 

До  ранку  молились,

І  в тихій  молитві

До  Бога просились.

А  вранці  все  стихло...

Немов,  захлинулось,

Стомившись  присіло

Та й,  мабуть,  заснуло...



Один  лиш  туман,

Як  п'яний  бродив.

Чіплявся  за  вікна

Та й  так  собі  плив.



Плив  по  Вкраїні

Страшний,  як  мара,

Рік  33-ій...

Кров  застига...

Ховаючи  правду,

Народ  обкрадав,

Натомість  лиш  голод

та  злидні  лишав.

Люди  згасали,

Як  гаснуть  зірки

В  просторі  вічнім,

Не  встигши зійти.

Та  світло  прекрасне

Вони  залишали

І  Всесвіт  великий

Ним  зігрівали.



Найбільшим  дарунком -

діти  були,

Бо   мудрості  зерна

у  світ  понесли.

Духовності  силу

І силу  життя

Черпали  з  джерел,

Що  несла  їм  земля.



Земля - воскресала

Й  народ  її  жив...

На  полі  борні

Дива  він  творив.

Сьогодні  ми  вдячні

Всім  тим  хто  зумів:

Відстоять  народ  наш

І  правду  не  скрив.

Правда  народна

ЦЕ  -  ОБЕРІГ  -

Символ  життя

І  сонячний  слід.


{{Шаблон:Авторська казка автора В.Яцкул-Пантазьєва}}


[[Категорія:Казки про Україну]]
[[Категорія:Українська авторська казка]]
[[Категорія:Авторські казки]]
[[Категорія:Авторська казка автора В.Яцкул-Пантазьєва]]