33-й (авторська казка В.Яцкул-Пантазьєва)

Матеріал з Казки українською мовою
Перейти до: навігація, пошук

Автор казки: В.Яцкул-Пантазьєва



Дрімає явір над водою,

Калина тихо шелестить.

І лиш стара верба скрипуча -

Усе з водою гомонить.

Я прислухаюсь до розмови

І огортає мене сум...

Верба боїться ночі сильно,

Що "горобиною" зовуть.


Розказують люди,

Що в ніч "горобину"

Почули, як плаче

Голодна дитина.

Можливо, вітри

Так завивали,

Та люди у цім

Престорогу впізнали.


Вони на колінах

До ранку молились,

І в тихій молитві

До Бога просились.

А вранці все стихло...

Немов, захлинулось,

Стомившись присіло

Та й, мабуть, заснуло...


Один лиш туман,

Як п'яний бродив.

Чіплявся за вікна

Та й так собі плив.


Плив по Вкраїні

Страшний, як мара,

Рік 33-ій...

Кров застига...

Ховаючи правду,

Народ обкрадав,

Натомість лиш голод

та злидні лишав.

Люди згасали,

Як гаснуть зірки

В просторі вічнім,

Не встигши зійти.

Та світло прекрасне

Вони залишали

І Всесвіт великий

Ним зігрівали.


Найбільшим дарунком -

діти були,

Бо мудрості зерна

у світ понесли.

Духовності силу

І силу життя

Черпали з джерел,

Що несла їм земля.


Земля - воскресала

Й народ її жив...

На полі борні

Дива він творив.

Сьогодні ми вдячні

Всім тим хто зумів:

Відстоять народ наш

І правду не скрив.

Правда народна

ЦЕ - ОБЕРІГ -

Символ життя

І сонячний слід.