Дівчина виходить заміж за Сонце (грецька народна казка)

Давним-давно жили чоловік і жінка. У них не було дітей, і вони благали бога, щоб він послав їм дитя. Довго вони просили, і нарешті бог послав цьому подружжю дівчинку, але сказав, що коли дівчинці сповниться вісім років, вона помре.

— Чоловіче,— мовила дружина,— що ж нам робити?

— Люба моя, давай замкнемо її в скриню, покладемо туди їжу, посаг та й пустимо на море.

Так вони й зробили: кинули скриню в море, приказуючи:

— Прощай, наша доню, нехай сонце буде твоїм другом!

Зненацька здійнявся північний вітер, хвилі схопили скриню і понесли у відкрите море.

Пройшло багато днів, поки скриня прибилася до острова. Тут жило Сонце зі своїми сестрами. Сонце встало, щоб освітити весь світ, коли бачить — на березі скриня. Воно й ка?ке сестрам

— Подивіться, що там у скрині. Коли сукні — забирайте собі, коли ні, то все віддасте мені.

Сказавши так, Сонце пішло по світові.

Прийшли дівчата на берег, витягли скриню з води, відкрили її\.. Що ж вони побачили! Красиву дівчину! Вони перелякалися і заходились верещати. А потім питають:

— Скажи нам, ти людина?

— Людина, тільки мене замкнули в скриню і кинули в море, я так і не знаю, за що.

— Вилазь звідти,— умовляли дівчата,— ми тебе нагодуємо.

Вони допомогли дівчині вилізти із скрині і повели її в замок. Нагодували, а коли стемніло, сказали:

— Зараз ми тобі дещо порадимо, тільки ти не бійся.

— Кажіть, я не з лякливих.

— Тобі треба заховатися, бо скоро повернеться наш брат — Сонце. Він за день виголодався, то й тебе може з’їсти.

— Добре,— відповіла дівчина,— заховаюсь.

Невдовзі прийшло Сонце.

— Добрий вечір, сестри!

— Здоров був, брате!

— Дівчата, а що було у тій скрині?

— Ой, братику, спочатку повечеряй, а потім ми тобі все розкажемо.

Повечеряв брат і знову до сестер:

— А тепер кажіть!

— Братику, у скрині була дівчина! Ми її приведемо, тільки ти не їж її.

— Приведіть, я її не чіпатиму.

Привели сестри дівчину. Вона глянула на Сонце і враз закохалася.

Вранці, ледве Сонце пішло по світові, дівчина гукнула старшу сестру Сонця і каже:

— Я хотіла б стати вашою сестрою, видайте мене заміж за Сонце.

— Я згодна,— зраділа старша сестра,— коли Сонце повернеться і захоче вмитися, я скажу, що ти допоможеш йому.

— Хай буде по-твоєму,— погодилася дівчина.

Увечері Сонце повернулося додому. Старша сестра каже:

— Брате, ця дівчина хоче злити тобі на руки.

— Добре, хай зливає,— відповіло Сонце.

Прийшла дівчина з глеком, стала зливати, а Сонце стоїть — не миється, тільки дивиться на неї. А потім і каже старшій сестрі:

— Сестро, мені дуже подобається ця дівчина, я хочу з нею одружитися.

— Брате, і вона сказала, що полюбила тебе! — вихопилося у старшої сестри.

— Сьогодні,— мовило Сонце,— я не піду світити. Вижену на небо хмари, а само посиджу вдома.

Цього ж дня дівчина й Сонце побралися. їм зробили вінки з виноградної лози. Відгуляли бучне весілля. Зажили вони дружно. Однак скоро старша сестра стала ревнувати дівчину до Сонця й вирішила погубити її. Але Сонце розгадало злий намір і відтоді стало завжди брати дружину з собою світити світові.

Так вони живуть у щасті й мирі, а ми ще краще.