Відмінності між версіями «Кошеня і лев (Болгарська народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) (Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...) |
Bogdan (обговорення | внесок) |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | Одне кошеня дуже набридло господарю, той заніс його в ліс і там покинув. | ||
+ | |||
+ | У лісі його побачив лев. | ||
+ | |||
+ | Він роздивлявся на кошеня, оглядав його з усіх боків, дивувався, а тоді сказав: | ||
+ | |||
+ | — Ти схоже на нас і, може, таки з нашого роду, але чому ти таке дрібненьке? | ||
+ | |||
+ | — Я жило в такому місці — якби ти там жив, то не доріс би й до мене! — відповіло кошеня. | ||
+ | |||
+ | — А при кому ж ти жило? Хто твої хазяї, як називаються і чи дуже вони сильні?—спитав лев.— Коли зможеш, знайди мені кого-небудь з них, хай я з ним поборюся і побачу, чи буде він сильніший за мене. | ||
+ | |||
+ | Тоді кошеня розповіло левові, що його хазяї ходять на двох ногах, мають дві руки і роблять ними всяку роботу. Називаються вони людьми, не сказати б, що дуже сильні, але розумом і хитрістю перемагають і най- сильніших на світі звірів. | ||
+ | |||
+ | — Коли хочеш, іди за мною, то знайдемо людину, і ти з нею поборешся,— сказало кошеня. | ||
+ | |||
+ | Лев згодився і рушив слідом за кошеням. Так ішли вони лісом, доки набрели на чоловіка, що рубав дерева. | ||
+ | |||
+ | — Оце він! Це один з тих, про кого я тобі розповідало, — сказало кошеня. | ||
+ | |||
+ | Лев підійшов до чоловіка, привітався, а тоді сказав: | ||
+ | |||
+ | — Ану, приятелю, поборемося з тобою! | ||
+ | |||
+ | Чоловік як побачив лева, то перелякався, а як почув його слова, то затремтів увесь. Але трохи роздумався і сказав сам собі: «Сміливіше! Доведеться вмерти, то загину по-геройськи, а не по-бабськи». | ||
+ | |||
+ | І сказав левові: | ||
+ | |||
+ | — Згода, леве, поборемося з тобою, але ж глянь на мене! Я вдягнутий, як дроворуб, то ти трохи зачекай мене, а я побіжу в село та перевдягнуся для боротьби. | ||
+ | |||
+ | — Добре, почекаю! — відповів лев і сів на велике дерево. | ||
+ | |||
+ | Тоді чоловік зовсім осмілів: | ||
+ | |||
+ | — А я боюся, що ти не чекатимеш на мене. Щоб мені даремно не йти в село перевдягатися, я тебе припну до дерева, а то втечеш! | ||
+ | |||
+ | Лев і на це пристав. Чоловік його добре прив’язав, а тоді вирубав доброго прута і каже: | ||
+ | |||
+ | — Отепер я тобі покажу, як боротися! | ||
+ | |||
+ | Та як почав періщити його прутом по спині! Бив, бив, доки лев перегриз мотузку і дременув лісом, аж друзки полетіли. Побігло за левом і кошеня. Спинилися десь на узліссі. Лев насилу відсапнув і сказав кошеняті: | ||
+ | |||
+ | — Таки справді дуже лихі твої господарі! Якби я був на твоєму місці, то не міг би жити і не виріс би навіть такий, як ти! Втечу я звідси в інший ліс, щоб жити далі від людей. | ||
Версія за 11:22, 10 листопада 2013
Одне кошеня дуже набридло господарю, той заніс його в ліс і там покинув.
У лісі його побачив лев.
Він роздивлявся на кошеня, оглядав його з усіх боків, дивувався, а тоді сказав:
— Ти схоже на нас і, може, таки з нашого роду, але чому ти таке дрібненьке?
— Я жило в такому місці — якби ти там жив, то не доріс би й до мене! — відповіло кошеня.
— А при кому ж ти жило? Хто твої хазяї, як називаються і чи дуже вони сильні?—спитав лев.— Коли зможеш, знайди мені кого-небудь з них, хай я з ним поборюся і побачу, чи буде він сильніший за мене.
Тоді кошеня розповіло левові, що його хазяї ходять на двох ногах, мають дві руки і роблять ними всяку роботу. Називаються вони людьми, не сказати б, що дуже сильні, але розумом і хитрістю перемагають і най- сильніших на світі звірів.
— Коли хочеш, іди за мною, то знайдемо людину, і ти з нею поборешся,— сказало кошеня.
Лев згодився і рушив слідом за кошеням. Так ішли вони лісом, доки набрели на чоловіка, що рубав дерева.
— Оце він! Це один з тих, про кого я тобі розповідало, — сказало кошеня.
Лев підійшов до чоловіка, привітався, а тоді сказав:
— Ану, приятелю, поборемося з тобою!
Чоловік як побачив лева, то перелякався, а як почув його слова, то затремтів увесь. Але трохи роздумався і сказав сам собі: «Сміливіше! Доведеться вмерти, то загину по-геройськи, а не по-бабськи».
І сказав левові:
— Згода, леве, поборемося з тобою, але ж глянь на мене! Я вдягнутий, як дроворуб, то ти трохи зачекай мене, а я побіжу в село та перевдягнуся для боротьби.
— Добре, почекаю! — відповів лев і сів на велике дерево.
Тоді чоловік зовсім осмілів:
— А я боюся, що ти не чекатимеш на мене. Щоб мені даремно не йти в село перевдягатися, я тебе припну до дерева, а то втечеш!
Лев і на це пристав. Чоловік його добре прив’язав, а тоді вирубав доброго прута і каже:
— Отепер я тобі покажу, як боротися!
Та як почав періщити його прутом по спині! Бив, бив, доки лев перегриз мотузку і дременув лісом, аж друзки полетіли. Побігло за левом і кошеня. Спинилися десь на узліссі. Лев насилу відсапнув і сказав кошеняті:
— Таки справді дуже лихі твої господарі! Якби я був на твоєму місці, то не міг би жити і не виріс би навіть такий, як ти! Втечу я звідси в інший ліс, щоб жити далі від людей.