Відмінності між версіями «Заєць-рятівник (Болгарська народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | Якось один чоловік пішов у поле орати. Побачив того чоловіка ведмідь, прийшов, поїв волів, хотів був і його самого з’їсти, та передумав і каже: | + | Якось один [[чоловік]] пішов у поле орати. Побачив того чоловіка ведмідь, прийшов, поїв волів, хотів був і його самого з’їсти, та передумав і каже: |
— Піди спочатку до річки вмийся, а тоді вже я тебе з’їм! | — Піди спочатку до річки вмийся, а тоді вже я тебе з’їм! | ||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
— Ой не питай, дорогенький! Таке лихо на мою голову! Ведмідь поїв моїх волів, а тепер хоче й мене з’їсти, оце послав мене помитися, хоче мене чистого з’їсти. | — Ой не питай, дорогенький! Таке лихо на мою голову! Ведмідь поїв моїх волів, а тепер хоче й мене з’їсти, оце послав мене помитися, хоче мене чистого з’їсти. | ||
| − | А зайчик каже: | + | А [[зайчик]] каже: |
— Не бійся, дядечку, я тебе врятую! Піди знайди мені дві пшеничні соломинки на пістоль, а ще принеси мені шмат ялинової кори — це буде рушниця. Я піду он на той горбок, що навпроти, і гукатиму тебе, наче кликатиму на полювання, а ти робитимеш так, як буде треба. | — Не бійся, дядечку, я тебе врятую! Піди знайди мені дві пшеничні соломинки на пістоль, а ще принеси мені шмат ялинової кори — це буде рушниця. Я піду он на той горбок, що навпроти, і гукатиму тебе, наче кликатиму на полювання, а ти робитимеш так, як буде треба. | ||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
— Ти про це не турбуйся,— відповідає зайчик.— Знайди мені те, що я тебе просив, а все інше — моя справа. | — Ти про це не турбуйся,— відповідає зайчик.— Знайди мені те, що я тебе просив, а все інше — моя справа. | ||
| − | Чоловік знайшов дві пшеничні соломинки та шмат ялинової кори, заєць отак озброївся, пішов на близький горбок і став чекати чоловіка. А той викупався гарно в холодній воді й повернувся до ведмедя. | + | [[Чоловік]] знайшов дві пшеничні соломинки та шмат ялинової кори, заєць отак озброївся, пішов на близький горбок і став чекати чоловіка. А той викупався гарно в холодній воді й повернувся до ведмедя. |
Тоді зайчик і гукає: | Тоді зайчик і гукає: | ||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
— Гей, дядьку, а чи нема коло тебе чого вполювати? | — Гей, дядьку, а чи нема коло тебе чого вполювати? | ||
| − | А ведмідь питає чоловіка: | + | А [[ведмідь]] питає чоловіка: |
— Хто це там гукає з того пагорба? | — Хто це там гукає з того пагорба? | ||
| Рядок 31: | Рядок 31: | ||
— То мисливці шукають собі звірину,— каже чоловік.— Питають мене, чи нема тут чого вполювати. | — То мисливці шукають собі звірину,— каже чоловік.— Питають мене, чи нема тут чого вполювати. | ||
| − | Злякався ведмідь, благає: | + | Злякався [[ведмідь]], благає: |
— Не кажи їм про мене, то я тебе не з’їм! | — Не кажи їм про мене, то я тебе не з’їм! | ||
| − | А заєць знову гукає: | + | А [[заєць]] знову гукає: |
— Гей, дядьку-у-у, чи ти чуєш мене? Чи нема коло тебе чого вполювати? | — Гей, дядьку-у-у, чи ти чуєш мене? Чи нема коло тебе чого вполювати? | ||
| Рядок 45: | Рядок 45: | ||
— Чоловіче добрий, сховай мене в мішок, щоб мене ті мисливці не побачили. | — Чоловіче добрий, сховай мене в мішок, щоб мене ті мисливці не побачили. | ||
| − | Вліз ведмідь у мішок, і тоді чоловік зав’язав мішка мотузкою. | + | Вліз [[ведмідь]] у мішок, і тоді чоловік зав’язав мішка мотузкою. |
А зайчик загукав ще голосніше: | А зайчик загукав ще голосніше: | ||
| Рядок 53: | Рядок 53: | ||
— Та це мішок з насінням,— обізвався чоловік. | — Та це мішок з насінням,— обізвався чоловік. | ||
| − | А заєць знову кричить: | + | А [[заєць]] знову кричить: |
— Дядьку, вдар його, щоб я побачив, чи то справді мішок. | — Дядьку, вдар його, щоб я побачив, чи то справді мішок. | ||
| − | Узяв чоловік палицю та й ну гатити нею по мішку, бив, бив, доки вбив ведмедя. | + | Узяв [[чоловік]] палицю та й ну гатити нею по мішку, бив, бив, доки вбив ведмедя. |
Отак зайчик, озброєний двома пшеничними соломинками й одним шматком ялинової кори, врятував чоловіка. | Отак зайчик, озброєний двома пшеничними соломинками й одним шматком ялинової кори, врятував чоловіка. | ||
Поточна версія на 15:40, 14 грудня 2013
Якось один чоловік пішов у поле орати. Побачив того чоловіка ведмідь, прийшов, поїв волів, хотів був і його самого з’їсти, та передумав і каже:
— Піди спочатку до річки вмийся, а тоді вже я тебе з’їм!
Злякався чоловік, але що вдієш — треба йти до річки митися. Йде він, плаче. Коли це назустріч йому вистрибує з кущів зайчик і питає:
— Чого плачеш, дядечку?
А той відповідає:
— Ой не питай, дорогенький! Таке лихо на мою голову! Ведмідь поїв моїх волів, а тепер хоче й мене з’їсти, оце послав мене помитися, хоче мене чистого з’їсти.
А зайчик каже:
— Не бійся, дядечку, я тебе врятую! Піди знайди мені дві пшеничні соломинки на пістоль, а ще принеси мені шмат ялинової кори — це буде рушниця. Я піду он на той горбок, що навпроти, і гукатиму тебе, наче кликатиму на полювання, а ти робитимеш так, як буде треба.
— Ой, зайчику, даремна це робота,— каже чоловік.— Де тобі налякати ведмедя!
— Ти про це не турбуйся,— відповідає зайчик.— Знайди мені те, що я тебе просив, а все інше — моя справа.
Чоловік знайшов дві пшеничні соломинки та шмат ялинової кори, заєць отак озброївся, пішов на близький горбок і став чекати чоловіка. А той викупався гарно в холодній воді й повернувся до ведмедя.
Тоді зайчик і гукає:
— Гей, дядьку, а чи нема коло тебе чого вполювати?
А ведмідь питає чоловіка:
— Хто це там гукає з того пагорба?
— То мисливці шукають собі звірину,— каже чоловік.— Питають мене, чи нема тут чого вполювати.
Злякався ведмідь, благає:
— Не кажи їм про мене, то я тебе не з’їм!
А заєць знову гукає:
— Гей, дядьку-у-у, чи ти чуєш мене? Чи нема коло тебе чого вполювати?
— Нема, нема,— відказує чоловік.
А ведмідь налякався ще дужче:
— Чоловіче добрий, сховай мене в мішок, щоб мене ті мисливці не побачили.
Вліз ведмідь у мішок, і тоді чоловік зав’язав мішка мотузкою.
А зайчик загукав ще голосніше:
— Дядьку-у-у, а що то таке чорне біля тебе?
— Та це мішок з насінням,— обізвався чоловік.
А заєць знову кричить:
— Дядьку, вдар його, щоб я побачив, чи то справді мішок.
Узяв чоловік палицю та й ну гатити нею по мішку, бив, бив, доки вбив ведмедя.
Отак зайчик, озброєний двома пшеничними соломинками й одним шматком ялинової кори, врятував чоловіка.
