Відмінності між версіями «Сват і кмітлива дівчина (Болгарська народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) (Створена сторінка: {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} {{Шаблон:Казки з книги Болгарські ...) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
(Не показано 2 проміжні версії ще одного користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
+ | Жив колись [[цар]]. Був у нього син, дуже розумний і вродливий. Виріс хлопець, і надумав батько знайти невістку, що була б парою його синові. Покликав він найрозумнішого придворного і послав його шукати наречену для царевича. | ||
+ | Ходив посланець із [[цар]]ства в царство, обійшов дев’ять держав, запитував у багатьох палацах, але такої дівчини, якої шукав, не знайшов. Тільки в десятому царстві побачив таку дівчину. Вона була дуже вродлива. Розпитався і пересвідчився, що вона розумна й працьовита. Тоді негайно вернувся й доповів цареві, що знайшов дівчину, яку шукали. Цар подумав і сказав: | ||
+ | |||
+ | — Ти найвірніший і найрозумніший серед моїх двірських. Не сумніваюсь, що ти не помилився, вибрав саме ту дівчину, але треба ще раз перевірити, яка вона кмітлива. Я пошлю до неї свата, і ми побачимо, чи зрозуміє вона те, що він їй скаже. | ||
+ | |||
+ | Вибрав [[цар]] свата, дав йому дванадцять золотих, паляницю й козячий бурдюк вина і наказав: | ||
+ | |||
+ | — Велике вітання чарівній дівчині! Повідомиш її про те, що я вибрав її в невістки, передаси золото, паляницю й вино і скажеш їй від мого імені такі слова: у нас рік складається з дванадцяти місяців, місяць сходить завжди уповні, а кози мають чотири ноги. | ||
+ | |||
+ | [[Дівчина]] подякувала сватові, запросила його до столу поїсти й відпочити. Коли сват вирушив назад, вона сказала: | ||
+ | |||
+ | — Велике вітання цареві! Скажи йому, що у нас рік складається з одинадцяти місяців, місяць сходить щербатий, а кози наші мають по три ноги. А ще скажи йому, що ворон ворону ока не виклює. | ||
+ | |||
+ | Сват повернувся й розповів володареві, що йому відповіла [[дівчина]]. Цар здивувався з її кмітливості і пересвідчився, що вона справді дуже розумна. Адже посланець, не відаючи того, повідомив її, що приніс у подарунок дванадцять золотих монет, цілу паляницю й повний бурдюк вина. А дівчина відповіла, що їй передали одинадцять золотих монет, надламану хлібину й надпите вино. Цар розсердився на свата за те, що той несповна передав дівчині подарунки, але потім засміявся й пробачив йому нечесність і зажерливість, бо ж дівчина переказала, що ворон ворону ока не виклює. | ||
+ | |||
+ | Того ж таки дня царський [[син]] із багатьма гостями поїхав по свою наречену, а коли вернулися, справили бучне весілля. | ||
Поточна версія на 21:32, 16 грудня 2013
Жив колись цар. Був у нього син, дуже розумний і вродливий. Виріс хлопець, і надумав батько знайти невістку, що була б парою його синові. Покликав він найрозумнішого придворного і послав його шукати наречену для царевича.
Ходив посланець із царства в царство, обійшов дев’ять держав, запитував у багатьох палацах, але такої дівчини, якої шукав, не знайшов. Тільки в десятому царстві побачив таку дівчину. Вона була дуже вродлива. Розпитався і пересвідчився, що вона розумна й працьовита. Тоді негайно вернувся й доповів цареві, що знайшов дівчину, яку шукали. Цар подумав і сказав:
— Ти найвірніший і найрозумніший серед моїх двірських. Не сумніваюсь, що ти не помилився, вибрав саме ту дівчину, але треба ще раз перевірити, яка вона кмітлива. Я пошлю до неї свата, і ми побачимо, чи зрозуміє вона те, що він їй скаже.
Вибрав цар свата, дав йому дванадцять золотих, паляницю й козячий бурдюк вина і наказав:
— Велике вітання чарівній дівчині! Повідомиш її про те, що я вибрав її в невістки, передаси золото, паляницю й вино і скажеш їй від мого імені такі слова: у нас рік складається з дванадцяти місяців, місяць сходить завжди уповні, а кози мають чотири ноги.
Дівчина подякувала сватові, запросила його до столу поїсти й відпочити. Коли сват вирушив назад, вона сказала:
— Велике вітання цареві! Скажи йому, що у нас рік складається з одинадцяти місяців, місяць сходить щербатий, а кози наші мають по три ноги. А ще скажи йому, що ворон ворону ока не виклює.
Сват повернувся й розповів володареві, що йому відповіла дівчина. Цар здивувався з її кмітливості і пересвідчився, що вона справді дуже розумна. Адже посланець, не відаючи того, повідомив її, що приніс у подарунок дванадцять золотих монет, цілу паляницю й повний бурдюк вина. А дівчина відповіла, що їй передали одинадцять золотих монет, надламану хлібину й надпите вино. Цар розсердився на свата за те, що той несповна передав дівчині подарунки, але потім засміявся й пробачив йому нечесність і зажерливість, бо ж дівчина переказала, що ворон ворону ока не виклює.
Того ж таки дня царський син із багатьма гостями поїхав по свою наречену, а коли вернулися, справили бучне весілля.