Відмінності між версіями «Хитрий Петр убиває собаку»
Матеріал з Казки українською мовою
Bogdan (обговорення | внесок) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | Якось Хитрий Петр теслярував. Одного вечора, коли він повертався з роботи, вискочив на дорогу злий собака, кинувся на нього і вкусив. Хитрий Петр недовго думав, замахнувся сокирою і вбив собаку. Господар собаки зразу пішов до судді, поскаржився на Хитрого Петра і зажадав, щоб той заплатив за собаку добрячі гроші. | + | Якось Хитрий Петр теслярував. Одного вечора, коли він повертався з роботи, вискочив на дорогу злий [[собака]], кинувся на нього і вкусив. Хитрий Петр недовго думав, замахнувся сокирою і вбив собаку. [[Господар]] собаки зразу пішов до судді, поскаржився на Хитрого Петра і зажадав, щоб той заплатив за собаку добрячі гроші. |
Суддя дуже шанував хитруна, але мусив викликати його до себе. Прийшов Хитрий Петр до судді й розповів усе, як було: так і так, хтозна-звідки вискочив собака і кинувся на нього, а він захищався і вдарив собаку по голові, той і здох. | Суддя дуже шанував хитруна, але мусив викликати його до себе. Прийшов Хитрий Петр до судді й розповів усе, як було: так і так, хтозна-звідки вискочив собака і кинувся на нього, а він захищався і вдарив собаку по голові, той і здох. | ||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
— Ех, Петре, Петре, треба було бити сокирищем, а не обухом,— похитав головою суддя. | — Ех, Петре, Петре, треба було бити сокирищем, а не обухом,— похитав головою суддя. | ||
| − | — Так воно то так,— мовив Хитрий Петр,— але хай би тоді й собака мене кусав хвостом, а не зубами! | + | — Так воно то так,— мовив Хитрий Петр,— але хай би тоді й [[собака]] мене кусав хвостом, а не зубами! |
{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} | {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} | ||
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}} | {{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}} | ||
Поточна версія на 22:10, 16 грудня 2013
Якось Хитрий Петр теслярував. Одного вечора, коли він повертався з роботи, вискочив на дорогу злий собака, кинувся на нього і вкусив. Хитрий Петр недовго думав, замахнувся сокирою і вбив собаку. Господар собаки зразу пішов до судді, поскаржився на Хитрого Петра і зажадав, щоб той заплатив за собаку добрячі гроші.
Суддя дуже шанував хитруна, але мусив викликати його до себе. Прийшов Хитрий Петр до судді й розповів усе, як було: так і так, хтозна-звідки вискочив собака і кинувся на нього, а він захищався і вдарив собаку по голові, той і здох.
— Ех, Петре, Петре, треба було бити сокирищем, а не обухом,— похитав головою суддя.
— Так воно то так,— мовив Хитрий Петр,— але хай би тоді й собака мене кусав хвостом, а не зубами!
