Королівські загадки (українська народна казка)

Один король мав вірного слугу (візника).

Другим те було прикро, що король його дуже любив, і всі старалися всіма способами, аби щось набрехати перед королем, аби король його відправив.

І набрехали перед королем так, що король таки правда вигнав його. Він же пішов, поклонився й каже:

- Дякую вам, найясніший пане, за службу, я тим дуже тішуся, що відходжу від вас з чистим серцем, що я вам нічого не винен.

Король замислився над цим, каже до нього:

- То правда, що ти нічого не винен? Він каже:

- Ні.

- Коли ні, то я тобі дам три загадки, котрі ти за один місяць мені відгадай.

Перша загадка була така: аби він порахував, скільки зірок на небі.

Друга: де є середина неба? А третя: що цар вартує, як сидить на престолі царськім, корона на голові, булава у руці?

Як той все відгадає, то цар знову його прийме і буде він далі тим, ким є, а як не відгадає, то буде покараний на смерть.

За тридцять днів закликали слугу знову до того короля, а король питає:

- Чи порахував зірки на небі? Відповідає слуга:

- Порахував. Ані одної більше, ані одної менше, скільки на вашій голові волосся.

- А друга: де є середина неба? Каже слуга, що ходив багато, і ніде не може середини знайти, лише у тім дворі, у царськім.

Тоді каже до нього цар:

- Що ж я тепер вартую, що я сиджу на престолі царськім?

- Двадцять дев'ять дукатів.

- Йой, а чому так мало? - каже найстарший цісар. — Може, більше? Каже слуга:

- Ні. Бо Спаситель був проданий за тридцять, а ви лише один дукат від Господа Бога.

Тоді цар дуже зрадів, наказав його прийняти назад до служби й нагородити, клеветників тих покарати.

Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), від Кіндрата Сторожука, в 1894 році. Стиль запису збережено.