Відмінності між версіями «За гнів (українська народна казка)»
Snak (обговорення | внесок) |
|||
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | [[ | + | Один отець мав три [[син]]и. Як він умер і його поховали, каже старший: |
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
— Я іду найматися! | — Я іду найматися! | ||
Рядок 35: | Рядок 25: | ||
— Ні! Чого б я гнівався. | — Ні! Чого б я гнівався. | ||
− | На другий день вирядив його ґазда з биками орати туди, куди сучка Петрушка бігатиме. Він бики у руки | + | На другий день вирядив його ґазда з биками орати туди, куди сучка Петрушка бігатиме. Він бики у руки та й оре, а котюга Петрушка штрикла через пліт. Слуга бика порубав, наклав ватру, спік та їсть, бо ґазда досі не давав їсти. Виходить ґазда до нього та й питає: |
— А щось виорав? | — А щось виорав? | ||
Рядок 61: | Рядок 51: | ||
— Вилізь на смереку та й кукай, а я буду казати слузі: «Ади, генде зозулі!» А він гадатиме направду, що то зозулі. | — Вилізь на смереку та й кукай, а я буду казати слузі: «Ади, генде зозулі!» А він гадатиме направду, що то зозулі. | ||
− | Вилізла жінка на смереку та й каже: — Ку-ку, ку-ку! | + | Вилізла [[жінка]] на смереку та й каже: — Ку-ку, ку-ку! |
А слуга ухопив кріс та й застрілив. Вона упала на землю. | А слуга ухопив кріс та й застрілив. Вона упала на землю. | ||
Рядок 71: | Рядок 61: | ||
— Чому би не гнівався?! Ти мені стратив маєток та й жінку! | — Чому би не гнівався?! Ти мені стратив маєток та й жінку! | ||
− | А слуга витяг ніж і втяв ґазді ніс. Прийшов додому Й каже | + | А слуга витяг ніж і втяв ґазді ніс. Прийшов додому Й каже [[брат]]ам: |
— Ади, ви безносі, а я ще один приніс! | — Ади, ви безносі, а я ще один приніс! | ||
+ | |||
+ | |||
+ | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
+ | {{Казка про чоловіка}} |
Поточна версія на 16:53, 12 березня 2014
Один отець мав три сини. Як він умер і його поховали, каже старший:
— Я іду найматися!
Найнявся, а за плату ґазда так зговорився:
— Як ти за що нагніваєшся на мене, то я тобі утну ніс, а як я на тебе нагніваюся, ти утни мені.
Відтак вирядив ґазда слугу молотити пшеницю. Слуга молотить до полудня, молотить до вечора, а їсти не дають. Приходить ґазда та й каже:
— А щось умолотив, сараку?
— Умолотив багато, але так зголоднів, що страх! Ґазда каже:
— Може, ти нагнівався на мене?
— Та чому ж би не гніватися! Я молотив цілий день, а мені їсти не було! Ґазда витяг ніж та й утяв ніс. Мусив старший повернутися додому без носа.
Тоді пішов служити середній. Той ґазда зговорився з ним, як із старшим, і вирядив молотити пшеницю. Молотить він до обіду, до полудення, молотить до вечора. Прийшов ґазда і сему утяв ніс, як старшому за те саме.
Пішов наймолодший найматися, і з ним зговорився той ґазда, як із тамтими, і вирядив молотити пшеницю. Молотить він до обіду, до полудення, молотить до вечора, а ґазда їсти не дає. А він бесаги у руки, набрав пшениці, поніс до корчмаря й продав за горілку та й за булки і виніс там, де молотив. Приходить ґазда, а він питає:
— Ви, може, гніваєтеся, що я продав пшеницю?
— Ні! Чого б я гнівався.
На другий день вирядив його ґазда з биками орати туди, куди сучка Петрушка бігатиме. Він бики у руки та й оре, а котюга Петрушка штрикла через пліт. Слуга бика порубав, наклав ватру, спік та їсть, бо ґазда досі не давав їсти. Виходить ґазда до нього та й питає:
— А щось виорав?
— Виорав, аж котюга Петрушка штрикла, та я дуже зголоднів, порубав бика, спік та їм. Ви, може, гніваєтеся?
— Ні! Чого б я гнівався?
Відтак вирядив ґазда слугу пасти свині. Пасе він, пасе до вечора, а ґазда не несе їсти. Тоді він відрубав хвости у свиней та й пометав у болото, а свині продав. Приходить ґазда, питає за свині, а він каже:
— Ади, твої свині потали у болото! Ґазда лапнув за хвіст, аби витягнути свині з болота, а то лиш хвіст, а свиней нема! Слуга каже:
— Може, ви, ґаздо, гніваєтеся?
— Ні! Чого би я гнівався?!
Відтак вирядив ґазда слугу пасти корови. А він одну корову прив'язав хвостом до смереки, а другі продав. Приходить ґазда і питає:
— Де корови? А слуга каже:
— Ади, усі корови втекли, лиш одну я імив та й присилив. Може, ви гніваєтеся, ґаздо?
— Ні! Чого би я гнівався?! Прийшли додому, каже ґазда жінці:
— Вилізь на смереку та й кукай, а я буду казати слузі: «Ади, генде зозулі!» А він гадатиме направду, що то зозулі.
Вилізла жінка на смереку та й каже: — Ку-ку, ку-ку!
А слуга ухопив кріс та й застрілив. Вона упала на землю.
Слуга каже:
— Може, ви, ґаздо, гніваєтеся? Він каже:
— Чому би не гнівався?! Ти мені стратив маєток та й жінку!
А слуга витяг ніж і втяв ґазді ніс. Прийшов додому Й каже братам:
— Ади, ви безносі, а я ще один приніс!
Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення Казка про чоловіка |
---|
Дерев'яний кінь (українська народна казка) • Корова, кінь і пес (українська народна казка) • Кобиляча голова (українська народна казка) • Сліпий кінь (українська народна казка) • Богатирський кінь (українська народна казка) • Мірошник Гавриїл і пані Марйо (грецька народна казка) • Безхвоста (грецька народна казка) • Хуан Сяо (китайська народна казка) |