Брати (грецька народна казка)

Одного разу троє братів подалися в чужі краї на заробітки. Довго вони йшли, аж поки надибали криницю. Сіли перепочити, коли бачать — дід з ковінькою шкандибає.

— Здрастуйте, хлопці! — мовив він.

— Добридень,— відповіли брати.

— Сідайте до гурту, попоїжте з нами,— каже менший брат.

І відрізав дідові скибку хліба.

Сів дід біля братів. А навкруги ворон — сила-силенна! Дід і питає старшого брата:

— Чого б тобі зараз хотілося?

— Щоб усі ворони стали вівцями й належали мені,— відповів той.

— Добре! — каже дід.— А якщо бідняк проходитиме цим краєм, ти нагодуєш його?

— Аякже! Дам молока, м’яса, сиру, всього, що тільки він забажає.

Дід ударив дубцем по землі — обернулися ворони вівцями. Аж побліло все навколо.

Старший брат збудував хату і став у ній жити. А двоє братів із дідом пішли далі.

Коли опинилися в лісі, дід спитав середнього:

— А ти що хотів би мати?

— Я хочу, щоб усі дуби стали маслиновими деревами і належали мені.

— Хай буде по-твоему,— сказав дід.— А пригостиш перехожого мас-линами?

— А чого ж ні? — відповів хлопець.

Дід ударив дубцем по землі — і дуби стали маслиновими деревами.

Середній брат залишився тут жити. Торгував олією, маслинами.

Дід і менший брат пішли далі. На роздоріжжі, біля криниці, сіли відпочити.

— Чого ти нічого не просиш? — спитав дід хлопця.

— Я, дідусю, хотів би, щоб у криниці завжди був мед.

— А нужденним даватимеш?

— Даватиму!

Дід ударив дубцем по землі — і криниця наповнилась медом.

Так менший брат поселився на роздоріжжі. Жив у достатку і допомагав бідним людям.

А дід пішов своєю дорогою.

Минав час. Якось менший надумав провідати братів. Прийшов до середнього, а там ростуть, як і раніше, дуби. Пішов до старшого брата. Дивиться — а навколо самі лиш ворони літають.

Розгубився менший брат.

Аж тут звідкись узявся той самий дід.

— Бачиш? — мовив він.— Не виконали твої брати обіцянки. Не ділилися з бідними... Тому я все у них відібрав: і маслини, і вівці. Тільки ти дотримав слова. То хай тобі й живеться добре!