Відмінності між версіями «Три ледарі»
Bogdan (обговорення | внесок) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
| (Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
В одного короля було три сини, яких він однаково любив. Тому не знав старий король, кому з них після своєї смерті залишити в спадок королівство. | В одного короля було три сини, яких він однаково любив. Тому не знав старий король, кому з них після своєї смерті залишити в спадок королівство. | ||
| − | Коли прийшов час умирати, покликав він | + | Коли прийшов час умирати, покликав він [[син]]ів до себе й сказав: |
— Любі діти, думав я, думав, кого посадити на королівський трон, і вирішив — той із вас буде королем, хто найледачіший. | — Любі діти, думав я, думав, кого посадити на королівський трон, і вирішив — той із вас буде королем, хто найледачіший. | ||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
— Тату, королівство моє, бо я такий ледачий, що якби мене вішали і вже зашморг був на шиї, і мені б дали ножа в руки, щоб перерізати мотузку, то я б краще дозволив себе повісити, ніж ворухнув би рукою, щоб перерізати мотузку. | — Тату, королівство моє, бо я такий ледачий, що якби мене вішали і вже зашморг був на шиї, і мені б дали ножа в руки, щоб перерізати мотузку, то я б краще дозволив себе повісити, ніж ворухнув би рукою, щоб перерізати мотузку. | ||
| − | Як почув це батько, то сказав: | + | Як почув це [[батько]], то сказав: |
— Ти з усіх трьох найбільший ледар, отже, сину, ти й повинен стати королем. | — Ти з усіх трьох найбільший ледар, отже, сину, ти й повинен стати королем. | ||
| Рядок 25: | Рядок 25: | ||
| + | {{Шаблон:Німецькі народні казки (Веселка,1982)}} | ||
| − | + | {{Шаблон:Німецькі казки українською мовою}} | |
| − | {{Шаблон:Німецькі | ||
Поточна версія на 21:21, 19 вересня 2013
В одного короля було три сини, яких він однаково любив. Тому не знав старий король, кому з них після своєї смерті залишити в спадок королівство.
Коли прийшов час умирати, покликав він синів до себе й сказав:
— Любі діти, думав я, думав, кого посадити на королівський трон, і вирішив — той із вас буде королем, хто найледачіший.
Тоді старший сказав:
— Тату, коли так, то королівство моє, бо я такий ледачий, що як лежу і хочу спати, а мені впаде краплина дощу в око, то я й спати не буду, аби лиш не втиратися.
Другий сказав:
— Тату, королівство по праву належить мені, бо я такий ледачий, що як, буває, сиджу взимку вечірком біля вогню й гріюся, то краще п'яти попечу собі, ніж ворухну ногою, щоб відсунутись.
Третій сказав:
— Тату, королівство моє, бо я такий ледачий, що якби мене вішали і вже зашморг був на шиї, і мені б дали ножа в руки, щоб перерізати мотузку, то я б краще дозволив себе повісити, ніж ворухнув би рукою, щоб перерізати мотузку.
Як почув це батько, то сказав:
— Ти з усіх трьох найбільший ледар, отже, сину, ти й повинен стати королем.
