Відмінності між версіями «Нема гіршого від пияцтва (Болгарська народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
| (Не показано 2 проміжні версії ще одного користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | Жив колись багатий чоловік і мав він сина-одинака. Коли синок трохи підріс, він послав його навчатися в місто. Влаштував у заможного товариша й наказав: давай синові гроші, коли він тільки зажадає. От почав хлопець учитися. Він старався, і вчителі його хвалили. Так минув якийсь час. | + | Жив колись багатий [[чоловік]] і мав він сина-одинака. Коли синок трохи підріс, він послав його навчатися в місто. Влаштував у заможного товариша й наказав: давай синові гроші, коли він тільки зажадає. От почав хлопець учитися. Він старався, і вчителі його хвалили. Так минув якийсь час. |
Одного разу вийшов хлопець на вулицю і побачив годулкуВернувся до господаря й попросив грошей купити годулку. Господар написав його батькові: | Одного разу вийшов хлопець на вулицю і побачив годулкуВернувся до господаря й попросив грошей купити годулку. Господар написав його батькові: | ||
| − | + | «[[Син]] твій навчається, але хоче стати музикою. Дати йому гроші на годулку чи ні?» | |
| − | Батько відповів: | + | [[Батько]] відповів: |
«Давай йому гроші до пори, до часу...» | «Давай йому гроші до пори, до часу...» | ||
| − | Іншим разом хлопець знову вийшов на йулицю. Побачив козицю, вернувся додому й попросив грошей на козицю. Господар знову написав батькові: | + | Іншим разом [[хлопець]] знову вийшов на йулицю. Побачив козицю, вернувся додому й попросив грошей на козицю. Господар знову написав батькові: |
| − | |||
| − | |||
«Син твій начебто навчається, та хоче грати на козицю. Давати йому гроші чи ні?» | «Син твій начебто навчається, та хоче грати на козицю. Давати йому гроші чи ні?» | ||
| Рядок 17: | Рядок 15: | ||
«Давай гроші до пори, до часу...» | «Давай гроші до пори, до часу...» | ||
| − | Підріс хлопець і почав купувати подарунки дівчатам. Господар написав батькові: | + | Підріс [[хлопець]] і почав купувати подарунки дівчатам. [[Господар]] написав батькові: |
«Син твій ніби навчається, тільки от купує подарунки дівчатам. Давати гроші чи ні?» | «Син твій ніби навчається, тільки от купує подарунки дівчатам. Давати гроші чи ні?» | ||
| − | Батько відповів: | + | [[Батько]] відповів: |
«Давай гроші до пори, до часу...» | «Давай гроші до пори, до часу...» | ||
| Рядок 29: | Рядок 27: | ||
«Син твій начебто ще навчається, але часто п’є з друзями. Давати йому гроші чи ні?..» | «Син твій начебто ще навчається, але часто п’є з друзями. Давати йому гроші чи ні?..» | ||
| − | Батько відповів: | + | [[Батько]] відповів: |
| − | «Приїду розрахуватися з тобою за все. Я втратив | + | «Приїду розрахуватися з тобою за все. Я втратив [[син]]а. Бо нема гіршого від пияцтва. Воно — на все життя!» |
{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} | {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} | ||
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}} | {{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}} | ||
Поточна версія на 21:33, 16 грудня 2013
Жив колись багатий чоловік і мав він сина-одинака. Коли синок трохи підріс, він послав його навчатися в місто. Влаштував у заможного товариша й наказав: давай синові гроші, коли він тільки зажадає. От почав хлопець учитися. Він старався, і вчителі його хвалили. Так минув якийсь час.
Одного разу вийшов хлопець на вулицю і побачив годулкуВернувся до господаря й попросив грошей купити годулку. Господар написав його батькові:
«Син твій навчається, але хоче стати музикою. Дати йому гроші на годулку чи ні?»
Батько відповів:
«Давай йому гроші до пори, до часу...»
Іншим разом хлопець знову вийшов на йулицю. Побачив козицю, вернувся додому й попросив грошей на козицю. Господар знову написав батькові:
«Син твій начебто навчається, та хоче грати на козицю. Давати йому гроші чи ні?»
«Давай гроші до пори, до часу...»
Підріс хлопець і почав купувати подарунки дівчатам. Господар написав батькові:
«Син твій ніби навчається, тільки от купує подарунки дівчатам. Давати гроші чи ні?»
Батько відповів:
«Давай гроші до пори, до часу...»
Згодом став хлопець пити з друзями. За все платив сам і вимагав грошей. Господар написав батькові:
«Син твій начебто ще навчається, але часто п’є з друзями. Давати йому гроші чи ні?..»
Батько відповів:
«Приїду розрахуватися з тобою за все. Я втратив сина. Бо нема гіршого від пияцтва. Воно — на все життя!»
