Відмінності між версіями «Дев'ять неправд (українська народна казка)»
Snak (обговорення | внесок) м (1 версія) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
(Не показано 3 проміжні версії 2 користувачів) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
− | + | Так були три [[брат]]и — два мудрі, а наймолодший дурний. Та й вони пішли всі три в дорогу, та й захопила їх ніч у лісі. А там у лісі горів вогонь, та й вони хотіли йти за вогнем. Пішов найстарший [[брат]], а то злодії клали собі там вогонь. Тоді його питається найстарший злодій: | |
− | Так були три | ||
— Чого ти прийшов? | — Чого ти прийшов? | ||
Рядок 10: | Рядок 9: | ||
Але він не вмів сказати, та йому видерли пас, засипали половою та й нагнали його геть. Тоді пішов середущий брат за вогнем та й знову так той злодій каже: — Як нам скажеш дев'ять неправд, то добре; а як ні, то видремо пас від голови аж до ременя. | Але він не вмів сказати, та йому видерли пас, засипали половою та й нагнали його геть. Тоді пішов середущий брат за вогнем та й знову так той злодій каже: — Як нам скажеш дев'ять неправд, то добре; а як ні, то видремо пас від голови аж до ременя. | ||
− | Він не зумів відгадати, та й йому видерли пас і нагнали. Тоді пішов уже дурний ід ним, то знов йому так злодії кажуть: | + | [[Файл:Девять-неправд-250-194.jpg|left]]Він не зумів відгадати, та й йому видерли пас і нагнали. Тоді пішов уже дурний ід ним, то знов йому так злодії кажуть: |
− | — Скажи дев'ять неправд, бо як не скажеш, то тобі видремо пас, як твоїм | + | — Скажи дев'ять неправд, бо як не скажеш, то тобі видремо пас, як твоїм [[брат]]ам. Він тоді каже: |
— Добре, я скажу. Але аби-сьте нікотрий не обзивалися, бо як котрий обізветеся, то я тоді видру вам усім по пасі. | — Добре, я скажу. Але аби-сьте нікотрий не обзивалися, бо як котрий обізветеся, то я тоді видру вам усім по пасі. | ||
Рядок 18: | Рядок 17: | ||
— Добре! Та й тоді зачав їм казати: | — Добре! Та й тоді зачав їм казати: | ||
− | — Я молотив на дубі горох | + | — Я молотив на дубі горох. |
− | Тоді той злодій каже: | + | Горохов'янка падала на землю, а горох на дубі лишився. |
+ | |||
+ | Потому зліз із дуба та й іду дорогою, а там у вербі пищать шпаки варені-печені. | ||
+ | |||
+ | Пхаю у дупло руку — не мож, пхаю ногу — не можу. Але якось добре потиснувся, то-м ся весь увійшов. | ||
+ | |||
+ | Я забрав шпаки за пазуху, хочу йти вже назад. Але пхаю руку — не мож, ногу — не можу! | ||
+ | |||
+ | А я собі нагадав, що в мого тата є старе топорище, та й я побіг і приніс. Тоді-м вирубав дуплище, аж-ем уже міг вилізти. | ||
+ | |||
+ | Іду дорогою, прийшов над море, та й мені схотілося води. | ||
+ | |||
+ | А насеред моря була криниця. А я мав лупину із гороху, тому на неї сів і поїхав по морю, напився води з криниці та й іду назад. | ||
+ | |||
+ | Але топорище з-за ременя впало в море, не міг його дістати. | ||
+ | |||
+ | Тоді я пішов до [[дід]]а, узяв залізні вила, вичерпав воду з моря та й найшов-єм топорище, і заткав знов за ремінь. | ||
+ | |||
+ | Іду через пасовище, а там пасе стара кобилище. Я тоді сів на кобилище та й їду. А топорище як зачало цюкати в кобилу та й перецюкало надвоє. | ||
+ | |||
+ | Я тоді зліз, зрубав з верби кий та й збив докупи кобилище. | ||
+ | |||
+ | Та й іду я собі, аж — гов! — не мож далі? Я обертаюся, а на кобилі виросла верба аж до неба та й зап'яла у небо. | ||
+ | |||
+ | Тоді я поліз горі тій вербі — аж на вершок. А там була хата. Я ввійшов до хати — там було пити, їсти, то-м собі попоїв і напився. Вихожу з хати, а верби вже нема — десь поділася. | ||
+ | |||
+ | Але там була в кутику ячмінна полова. Та й я взяв, зачав з тої полови крутити вузище та й зачав-єм спускатися на землю. Але-м викрутив усю полову, та й не стало,— ще було до землі на штири сажні. | ||
+ | |||
+ | Тоді я зачав згори вузище рвати, а надолині зсиляти, та й так лізу надолину. А тоді прилетіли пчоли та й залетіли мені у писок. То мені тоді зачав мед текти з писка, а люди поприлітали із банками та й набирали меду. А найстарший [[злодій]] з-межи вас прийшов та й лизав то, що на землю накапало... | ||
+ | |||
+ | Тоді той [[злодій]] каже: | ||
— Ото вже неправда! | — Ото вже неправда! | ||
− | Тоді той дурний видер злодіям по пасі — від голови аж до ременя, узяв собі вогню та й пішов. | + | Тоді той дурний видер злодіям по пасі — від голови аж до ременя, узяв собі вогню та й пішов. |
+ | |||
+ | [[Категорія:українська народна казка]] | ||
− | + | {{Казка про чоловіка}} |
Поточна версія на 20:31, 7 вересня 2014
Так були три брати — два мудрі, а наймолодший дурний. Та й вони пішли всі три в дорогу, та й захопила їх ніч у лісі. А там у лісі горів вогонь, та й вони хотіли йти за вогнем. Пішов найстарший брат, а то злодії клали собі там вогонь. Тоді його питається найстарший злодій:
— Чого ти прийшов?
— Дайте мені вогню. Той каже:
— Дамо тобі, але скажи нам дев'ять неправд. А як не скажеш, то видремо тобі від голови аж до ременя пас і засиплем то ячмінною половою.
Але він не вмів сказати, та йому видерли пас, засипали половою та й нагнали його геть. Тоді пішов середущий брат за вогнем та й знову так той злодій каже: — Як нам скажеш дев'ять неправд, то добре; а як ні, то видремо пас від голови аж до ременя.
Він не зумів відгадати, та й йому видерли пас і нагнали. Тоді пішов уже дурний ід ним, то знов йому так злодії кажуть:
— Скажи дев'ять неправд, бо як не скажеш, то тобі видремо пас, як твоїм братам. Він тоді каже:
— Добре, я скажу. Але аби-сьте нікотрий не обзивалися, бо як котрий обізветеся, то я тоді видру вам усім по пасі.
— Добре! Та й тоді зачав їм казати:
— Я молотив на дубі горох.
Горохов'янка падала на землю, а горох на дубі лишився.
Потому зліз із дуба та й іду дорогою, а там у вербі пищать шпаки варені-печені.
Пхаю у дупло руку — не мож, пхаю ногу — не можу. Але якось добре потиснувся, то-м ся весь увійшов.
Я забрав шпаки за пазуху, хочу йти вже назад. Але пхаю руку — не мож, ногу — не можу!
А я собі нагадав, що в мого тата є старе топорище, та й я побіг і приніс. Тоді-м вирубав дуплище, аж-ем уже міг вилізти.
Іду дорогою, прийшов над море, та й мені схотілося води.
А насеред моря була криниця. А я мав лупину із гороху, тому на неї сів і поїхав по морю, напився води з криниці та й іду назад.
Але топорище з-за ременя впало в море, не міг його дістати.
Тоді я пішов до діда, узяв залізні вила, вичерпав воду з моря та й найшов-єм топорище, і заткав знов за ремінь.
Іду через пасовище, а там пасе стара кобилище. Я тоді сів на кобилище та й їду. А топорище як зачало цюкати в кобилу та й перецюкало надвоє.
Я тоді зліз, зрубав з верби кий та й збив докупи кобилище.
Та й іду я собі, аж — гов! — не мож далі? Я обертаюся, а на кобилі виросла верба аж до неба та й зап'яла у небо.
Тоді я поліз горі тій вербі — аж на вершок. А там була хата. Я ввійшов до хати — там було пити, їсти, то-м собі попоїв і напився. Вихожу з хати, а верби вже нема — десь поділася.
Але там була в кутику ячмінна полова. Та й я взяв, зачав з тої полови крутити вузище та й зачав-єм спускатися на землю. Але-м викрутив усю полову, та й не стало,— ще було до землі на штири сажні.
Тоді я зачав згори вузище рвати, а надолині зсиляти, та й так лізу надолину. А тоді прилетіли пчоли та й залетіли мені у писок. То мені тоді зачав мед текти з писка, а люди поприлітали із банками та й набирали меду. А найстарший злодій з-межи вас прийшов та й лизав то, що на землю накапало...
Тоді той злодій каже:
— Ото вже неправда!
Тоді той дурний видер злодіям по пасі — від голови аж до ременя, узяв собі вогню та й пішов.
Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення Казка про чоловіка |
---|
Дерев'яний кінь (українська народна казка) • Корова, кінь і пес (українська народна казка) • Кобиляча голова (українська народна казка) • Сліпий кінь (українська народна казка) • Богатирський кінь (українська народна казка) • Мірошник Гавриїл і пані Марйо (грецька народна казка) • Безхвоста (грецька народна казка) • Хуан Сяо (китайська народна казка) |