Нема гіршого від пияцтва (Болгарська народна казка)

Жив колись багатий чоловік і мав він сина-одинака. Коли синок трохи підріс, він послав його навчатися в місто. Влаштував у заможного товариша й наказав: давай синові гроші, коли він тільки зажадає. От почав хлопець учитися. Він старався, і вчителі його хвалили. Так минув якийсь час.

Одного разу вийшов хлопець на вулицю і побачив годулкуВернувся до господаря й попросив грошей купити годулку. Господар написав його батькові:

«Син твій навчається, але хоче стати музикою. Дати йому гроші на годулку чи ні?»

Батько відповів:

«Давай йому гроші до пори, до часу...»

Іншим разом хлопець знову вийшов на йулицю. Побачив козицю, вернувся додому й попросив грошей на козицю. Господар знову написав батькові:

«Син твій начебто навчається, та хоче грати на козицю. Давати йому гроші чи ні?»

«Давай гроші до пори, до часу...»

Підріс хлопець і почав купувати подарунки дівчатам. Господар написав батькові:

«Син твій ніби навчається, тільки от купує подарунки дівчатам. Давати гроші чи ні?»

Батько відповів:

«Давай гроші до пори, до часу...»

Згодом став хлопець пити з друзями. За все платив сам і вимагав грошей. Господар написав батькові:

«Син твій начебто ще навчається, але часто п’є з друзями. Давати йому гроші чи ні?..»

Батько відповів:

«Приїду розрахуватися з тобою за все. Я втратив сина. Бо нема гіршого від пияцтва. Воно — на все життя!»