Відмінності між версіями «Шануй батька і в старості (Болгарська народна казка)»
Bogdan (обговорення | внесок) м (перейменував «Шануй батька і в старості» на «Шануй батька і в старості (Болгарська народна казка)») |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | Жив колись | + | Жив колись [[дід]]усь. Поки ще був трохи молодший, заробляв гроші й доглядав дім, а як постарів, геть спорохнявів: не міг ходити й спирався на милиці. Був у нього одружений син і онук — уже чималий [[хлопець]]. |
Якось дідусь тяжко захворів,— бо син і невістка не доглядали його, покинули напризволяще. | Якось дідусь тяжко захворів,— бо син і невістка не доглядали його, покинули напризволяще. | ||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
— Викинь його з хати, він мені заважає! | — Викинь його з хати, він мені заважає! | ||
| − | — Гаразд,— погодився син.— Батько тільки їсть дарма мій хліб. Давай винесемо його аж туди, у стару кошару. | + | — Гаразд,— погодився [[син]].— [[Батько]] тільки їсть дарма мій хліб. Давай винесемо його аж туди, у стару кошару. |
| − | Взяв син дерев’яного дрючка, яким згрібають сіно, підчепив батька за пояс, бо той був у брудному одязі, витяг з хати, затяг у стару зруйновану кошару і там кинув. Наморочившися з батьком, він спересердя жбурнув дрючка, а його син усе те бачив і запитав: | + | Взяв [[син]] дерев’яного дрючка, яким згрібають сіно, підчепив батька за пояс, бо той був у брудному одязі, витяг з хати, затяг у стару зруйновану кошару і там кинув. Наморочившися з батьком, він спересердя жбурнув дрючка, а його син усе те бачив і запитав: |
— Тату, навіщо ж ти викинув дрючка? | — Тату, навіщо ж ти викинув дрючка? | ||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
— Підніми його, згодиться й для тебе,— відказав хлопець батькові.— Як постарієш, чим тебе тягти на смітник? | — Підніми його, згодиться й для тебе,— відказав хлопець батькові.— Як постарієш, чим тебе тягти на смітник? | ||
| − | Стало соромно | + | Стало соромно [[батьков]]і. Вернувся він, узяв старого на руки й заніс до хати. Наказав жінці одягти його в чисту одежу. І відтоді не дозволяв їй і слова сказати проти старого батька. |
{{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} | {{Шаблон:Болгарські народні казки українською мовою}} | ||
{{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}} | {{Шаблон:Казки з книги Болгарські народні казки (Веселка, 1979)}} | ||
Версія за 21:29, 16 грудня 2013
Жив колись дідусь. Поки ще був трохи молодший, заробляв гроші й доглядав дім, а як постарів, геть спорохнявів: не міг ходити й спирався на милиці. Був у нього одружений син і онук — уже чималий хлопець.
Якось дідусь тяжко захворів,— бо син і невістка не доглядали його, покинули напризволяще.
Лежав старий довго, невістці набридло ходити за ним, тож одного разу вона й сказала чоловікові:
— Викинь його з хати, він мені заважає!
— Гаразд,— погодився син.— Батько тільки їсть дарма мій хліб. Давай винесемо його аж туди, у стару кошару.
Взяв син дерев’яного дрючка, яким згрібають сіно, підчепив батька за пояс, бо той був у брудному одязі, витяг з хати, затяг у стару зруйновану кошару і там кинув. Наморочившися з батьком, він спересердя жбурнув дрючка, а його син усе те бачив і запитав:
— Тату, навіщо ж ти викинув дрючка?
— А тобі що, синку?
— Підніми його, згодиться й для тебе,— відказав хлопець батькові.— Як постарієш, чим тебе тягти на смітник?
Стало соромно батькові. Вернувся він, узяв старого на руки й заніс до хати. Наказав жінці одягти його в чисту одежу. І відтоді не дозволяв їй і слова сказати проти старого батька.
