Вчений кум

Якось один чоловік віддав свого сина до школи. Коли хлопець приїхав на літо додому, батько розпитав, як у нього йде наука, і мовив:

— Хотілося б мені побачити, чого ти вже навчився. Ходімо до кума, він дуже вчений чоловік, і ти з ним побалакаєш!

Після полудня пішли вони до кума, посиділи, попоїли, а тоді батько попрохав кума трохи вивірити хлопця. Кум і спитав:

— А скажи-но мені, як зветься той звір, що ловить мишей?

— Такий звір зветься котом,— відповів хлопець.

— Овва! Він зветься спритністю! — вигукнув кум. Батько покрутив головою, а кум запитав:

— А як зветься те, на чому ми варимо їжу?

— Вогонь! — відповів школяр.

— Еге! — знову заперечив кум.— Ця штука зветься пекучістю! Батько почав хмурніти, а кум випробовував хлопця далі:

— А як зветься ота хата, куди ми звозимо снопи з поля?

Хлопець здивувався, що хрещений питає його про таке, і відповів:

— Та стодолою ж!

Ба ні! Вона зветься достатком! — засміявся кум.

Батько сидів мов на голках, та кум вів своєї:

— А як зветься! те, що носить на собі кораблі?

— Вода,— відповів хлопець.

— Гай-гай! — вигукнув кум і зацідив кулаком по столу.— Та штука зветься могутністю!

Тут батько вже не втримався, узяв ціпка і добряче відлупцював школяра. Хлопець гірко плакав.

Під кінець літа пішов хлопець разом із батьком до кума попрощатися. Зайшли вони у двір і побачили, що наймичка вибирає з кабиці попіл, а під ноги їй увесь час лізе кішка. Наймичка розгнівалась і сипонула на кицьку попелом із лопатки. У попелі лишилися розпечені вуглинки, вони застрягли в кішки на спині, і шерсть у неї затліла. Кішка наче шалена шугонула до стодоли, полізла в солому, і солома зайнялася.

Батько побіг у хату, хлопець метнувся за ним і закричав:

— Ой-йой-йой! Спритність із пекучістю скочила у достаток, біжіть мерщій з могутністю!

— Тю, синку, я тебе не розумію. Що сталося? — здивувався кум.

— Спритність із пекучістю скочила у достаток, біжіть мерщій з могутністю! — знов закричав хлопець.

— Та я ж тобі кажу, що не розумію! — вигукнув кум.— Кажи, що сталося?

Тоді хлопець сказав:

— У кішки загорілася шерсть, вона скочила в стодолу, несіть швидше воду!

Кум із батьком вибігли надвір, та стодола вже зайнялася. Кум побивався, рвав на собі чуба і голосив:

— І що це мені до макітри влізло, і чого це я вчив тебе говорити не по-людськи? Оце мені кара!

— Авжеж,— мовив батько і відтоді не водив сина до кума на іспити.