Сильний лев і маленьке мишеня (Болгарська народна казка)

Піймав якось мисливець лева, зв’язав його, а товариша свого послав до міста купити ланцюга, щоб надійніше зв’язати сильного звіра. Тим часом прив’язав лева до дуба мотузкою та й' пішов. Лев страшно ревів, аж дерева гнулись, рив землю ланами — все навколо порив. А під тим дубом була нірка. В ній сиділо мишеня і трусилось від страху, чуючи той рев. Коли нарешті лев стомився ревти й гребти землю, мишеня вилізло подивитися, що ж воно там таке. Зиркнуло туди-сюди, нічого страшного не побачило та й питається в лева — мовляв, що то був за гамір?

Той крутнув хвостом і буркнув сердито:

— Геть звідси, тебе ще тут не вистачало!

Мишеня злякалось і сховалось в нірку. Але довго всидіти там не могло і вилізло знову, тільки й цього разу лев прогнав його. Втретє виткнулося мишеня і питає лева:

— Скажи мені, друже, що тобі? Ану ж як я поможу?

— Чи ти не бачиш? Спіймав мене мисливець, прив’язав до дуба, а товариша свого послав по ланцюга. Хоче він зв’язати мене й забрати в місто, щоб там посміялися з мене. Всяк, хто побачить мене, казатиме: «То

виходить, і цар звірів може бути посміховиськом!» Як же ти мені допоможеш, таке мале й слабосиле!

— Оце й усього клопоту? Чого ж ти зразу не сказав? — здивувалося мишеня.— Дивись лишень, як я тебе порятую.

Вилізло мишеня левові на шию — гризь, гризь, гризь! — і перегризло мотузку.

— Тепер тікай, леве! — радісно мовило мишеня.

Бачить лев, що вільний, і ну тікати. Біжить і думає: «Як це воно так скоїлось? Я, такий великий та дужий, цар над усіма звірами, гроза малих і великих, як же я зганьбився! У голові не вкладається! Дожився — став боржником якогось нікчемного мишеняти! Виходить, і найсильніший, і найбільший не знає, хто йому в пригоді стане! Значить, з усіма — і з малими, і з великими — треба жити в мирі».