Відмінності між версіями «Дотепний жарт (українська народна казка)»
Bogdana (обговорення | внесок) |
Bogdana (обговорення | внесок) |
||
Рядок 7: | Рядок 7: | ||
— Тим, що ти убогий, і нічим буде віддати. Убогий помовчав трохи та й каже: | — Тим, що ти убогий, і нічим буде віддати. Убогий помовчав трохи та й каже: | ||
− | — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє [[баба]] ворожила! Хто знає, | + | [[Файл:Дотепний жарт 250х170.jpg|left]]— Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє [[баба]] ворожила! Хто знає, може убогий ще з більшою шаною і повагою сидітиме за столом у будь-кого, ніж [[багатий]]?! |
— Так же, так! Не ти б казав, не я б слухав!— відмовив дука.— То я у яку хату б не зайшов — мене одразу за стіл посадять і чого треба позичать. | — Так же, так! Не ти б казав, не я б слухав!— відмовив дука.— То я у яку хату б не зайшов — мене одразу за стіл посадять і чого треба позичать. | ||
Рядок 13: | Рядок 13: | ||
— Як тебе посадять, то мене й подавно,— зауважив убогий. | — Як тебе посадять, то мене й подавно,— зауважив убогий. | ||
− | Дука аж на місці не всидить: як можна, щоб такий дрантогуз та був у | + | Дука аж на місці не всидить: як можна, щоб такий дрантогуз та був у більшій шані, ніж він. Узяв зі злості та й забився з убогим об заклад на пару волів; коли, значить, убогого приймуть де краще, ніж його, то він повинен убогому пару волів; коли ж багатого, то вбогий мусить з жінкою цілий рік задарма робити багатому на пару волів. |
— Ну, куди ж підемо? — запитав убогий. | — Ну, куди ж підемо? — запитав убогий. | ||
Рядок 19: | Рядок 19: | ||
— Ходімо до попа,— промовив дука. Пішли. От увійшов [[багач]] до попа, вклонився низенько та й просить, щоб той позичив йому сорок пудів вівса. | — Ходімо до попа,— промовив дука. Пішли. От увійшов [[багач]] до попа, вклонився низенько та й просить, щоб той позичив йому сорок пудів вівса. | ||
− | — Добре,— каже піп,— ось я вдягнусь та й | + | — Добре,— каже піп,— ось я вдягнусь та й відважу, тільки щоб ти мені виорав десятину під ярину. |
— Добре, батюшко, виорю. Тоді піп питає убогого: | — Добре, батюшко, виорю. Тоді піп питає убогого: | ||
Рядок 37: | Рядок 37: | ||
— Та хочу, щоб ви приїхали до мене у господу, та там уже й теє... зручніше буде. | — Та хочу, щоб ви приїхали до мене у господу, та там уже й теє... зручніше буде. | ||
− | — Ні, Семене, тут зручніше буде. Знаєш, як їздити з усім причандаллям, а людське око прозоре, всевидющеє. | + | — Ні, Семене, тут зручніше буде. Знаєш, як їздити з усім причандаллям, а людське око прозоре, всевидющеє. Краще вже тут, Семене. |
— Ну, хай уже буде й так, вам краще про це знати. То піду ж я за золотом. | — Ну, хай уже буде й так, вам краще про це знати. То піду ж я за золотом. | ||
Рядок 43: | Рядок 43: | ||
— Е, ні, Семене, чекай-но! Добре діло добром треба й шанувати. Сідай лишень ближче до столу! | — Е, ні, Семене, чекай-но! Добре діло добром треба й шанувати. Сідай лишень ближче до столу! | ||
− | Сів Семен кінець столу, а піп біля нього. Попадя миттю внесла миску смаженої риби, поставила на стіл графин горілки. Семен поглядає на все це та тільки вусом підморгує. | + | [[Файл:Дотепний жарт1 250х170.jpg|left]]Сів Семен кінець столу, а піп біля нього. Попадя миттю внесла миску смаженої риби, поставила на стіл графин горілки. Семен поглядає на все це та тільки вусом підморгує. |
Чарку за чаркою налива піп собі й Семену, попадя теж кілька разів пригублювала. П'ють собі та закусують. Але Семен п'є, та розуму не пропиває: як тільки піп піднесе йому чарку, то він підніме її угору, цокнеться з попом, так що й вінця тріскаються, а сам на весь голос (щоб чув дука у сінях) «за здоров'я» промовляє. | Чарку за чаркою налива піп собі й Семену, попадя теж кілька разів пригублювала. П'ють собі та закусують. Але Семен п'є, та розуму не пропиває: як тільки піп піднесе йому чарку, то він підніме її угору, цокнеться з попом, так що й вінця тріскаються, а сам на весь голос (щоб чув дука у сінях) «за здоров'я» промовляє. | ||
Рядок 63: | Рядок 63: | ||
{{Казка про чоловіка}} | {{Казка про чоловіка}} | ||
+ | {{Казка про багато}} | ||
[[Категорія:Казки про діда і бабу]] | [[Категорія:Казки про діда і бабу]] |
Версія за 03:55, 13 серпня 2014
Один убогий чоловік прийшов до дуки позичити жита на посів.
— Не можу,— каже дука,— бо тобі треба позичити на вічне оддавання.
— А чому б то я не віддав? — питає убогий.
— Тим, що ти убогий, і нічим буде віддати. Убогий помовчав трохи та й каже:
— Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила! Хто знає, може убогий ще з більшою шаною і повагою сидітиме за столом у будь-кого, ніж багатий?!
— Так же, так! Не ти б казав, не я б слухав!— відмовив дука.— То я у яку хату б не зайшов — мене одразу за стіл посадять і чого треба позичать.
— Як тебе посадять, то мене й подавно,— зауважив убогий.
Дука аж на місці не всидить: як можна, щоб такий дрантогуз та був у більшій шані, ніж він. Узяв зі злості та й забився з убогим об заклад на пару волів; коли, значить, убогого приймуть де краще, ніж його, то він повинен убогому пару волів; коли ж багатого, то вбогий мусить з жінкою цілий рік задарма робити багатому на пару волів.
— Ну, куди ж підемо? — запитав убогий.
— Ходімо до попа,— промовив дука. Пішли. От увійшов багач до попа, вклонився низенько та й просить, щоб той позичив йому сорок пудів вівса.
— Добре,— каже піп,— ось я вдягнусь та й відважу, тільки щоб ти мені виорав десятину під ярину.
— Добре, батюшко, виорю. Тоді піп питає убогого:
— А тобі що треба? Убогий підійшов ближче, нахиливсь до вуха батюшці та й каже пошепки:
— Та я викопав учора в лісі бочонок золота, хочу просити вас, батюшко, висвятити його.
Піп одразу повеселішав та й каже до дуки:
— Ти вийди у сіни, бо я маю тим часом з Семеном побалакати.
Вийшов дука у сіни, а піп знов до Семена:
— Ну то як же ти, Семене, той бочонок думаєш святити?
— Та хочу, щоб ви приїхали до мене у господу, та там уже й теє... зручніше буде.
— Ні, Семене, тут зручніше буде. Знаєш, як їздити з усім причандаллям, а людське око прозоре, всевидющеє. Краще вже тут, Семене.
— Ну, хай уже буде й так, вам краще про це знати. То піду ж я за золотом.
— Е, ні, Семене, чекай-но! Добре діло добром треба й шанувати. Сідай лишень ближче до столу!
Сів Семен кінець столу, а піп біля нього. Попадя миттю внесла миску смаженої риби, поставила на стіл графин горілки. Семен поглядає на все це та тільки вусом підморгує.
Чарку за чаркою налива піп собі й Семену, попадя теж кілька разів пригублювала. П'ють собі та закусують. Але Семен п'є, та розуму не пропиває: як тільки піп піднесе йому чарку, то він підніме її угору, цокнеться з попом, так що й вінця тріскаються, а сам на весь голос (щоб чув дука у сінях) «за здоров'я» промовляє.
А дука стоїть під дверима у сінях, все те чує та аж міниться од злості.
Після закуски підвівся Семен, подякував та й каже:
— Так ви ж тут, теє... поки я принесу золото.
— Добре, добре,— каже піп,— тільки швидше! Повагом переступив убогий через поріг і пішов собі вулицею — тільки ж не за золотом, а за волами дуки.
Взяв він воли за налигач, цьвохнув батогом іде та й приказує:
— Гей, воли, цабе, кгезан,— уже тебе не побачить твій дука-пузан? Гей, сірі, цабе, мурий хай зна піп, як убогий жартує.
А піп ждав-ждав Семена з золотом та й жданки поїв.
Помилка створення мініатюри: Не вдалося зберегти мініатюру до місця призначення Казка про чоловіка |
---|
Дерев'яний кінь (українська народна казка) • Корова, кінь і пес (українська народна казка) • Кобиляча голова (українська народна казка) • Сліпий кінь (українська народна казка) • Богатирський кінь (українська народна казка) • Мірошник Гавриїл і пані Марйо (грецька народна казка) • Безхвоста (грецька народна казка) • Хуан Сяо (китайська народна казка) |