Кривий вовк (Українська народна казка)
Перед святим Николаєм сходяться вовки на Чорну гору, там каже їм святий Николай, котрий має що з'їсти за цілий рік. Був межи вовками і один кривий вовк. Він усе приходив на самім послідку, а як прийде, то пхається на самий перед, аби йому святий Николай сказав, що має з'їсти. Тогди Николай каже: «Іди, там пасеться стадо свиней, а межи ними є одно криве, то маєш з'їсти». Приходить вовк ід свиням та й каже: «Я се криве маю з'їсти».— «Добре,— кажуть свині,— але вперед викопай яму глибоку, а потому будеш їсти, бо з нас, свиней, світяться кості на великодні свята, а ти будеш кидати по полю? Потому, як із'їш, та й кості скидаєш у яму, прикидаєш їх землев та не будеш мати гріху». Викопав вовк глибоку яму та й каже до свиней: «Тепер я вже буду їсти». Свині трутили його в яму, а сами утекли. Заки вовк виліз з ями, то вни були вже в селі.
Чекає вовк голоден цілий рік. Аж знов перед Николаєм прийшов на Чорну гору. Перепхався він на самий перед і каже до святого Николая: «Скажи мені, що я маю з'їсти за сей рік?» Тогди Николай каже до него: «Іди, там над ставом пасеться стадо гусей, а межи ними є одно криве гуся, та то маєш з'їсти». Прийшов вовк над став і каже до гусей: «О, се я криве маю з'їсти». Тогди гуси кажуть до вовка: «В нашого ґазди ниньки весілля, а ти як з'їш гуся, то ми будем ся смутити; уперед нам заграй, аби ми погуляли, а потому будеш їсти гуся». Гуде вовк на губу, а гуси наоколо него крутяться; обкрутилися так два рази, знялися й полетіли, а вовк сам лишився.
Чекає вовк знов рік голодний. Перед святим Николаєм прийшов він на Чорну гору і знов перепхався на самий перед. А Николай каже до него: «Іди, там сама кобила пасеться, то маєш її з'їсти». Прийшов вовк до кобили та й каже їй: «Я тебе маю з'їсти». Тогди кобила каже до него: «Мене ґазда лиш підкував, я ще навіть йому не відробила за підкови; розкуй мене, підкови склади, а ґазда прийде та й собі забере підкови». Тогди вовк бере задню ногу; лиш хотів зубами злапати підкову, а кобила ударила його ногов по голові. Вовк лиш перевернувся, а кобила побігла тим часом додому. Лежав він так зо дві годині, заким відійшов. Потому встав та й пішов в ліс.
Ішов чоловік рубати бильні до ціпа; але дивиться, іде той вовк. Він став тихо у корчі, взяв билень у руки та й чекає. Але йде вовк попри корч та й каже сам до себе: «Ой, господи, взяв би-с добрий билень та мене покигнув дурного». Як чоловік учув то, вискочив з корча і вдарив вовка через плечі. Вовк настрашився і утік. Вибіг він у поле та й каже сам до себе: «Ай, боже, як ти на мене завзявся. Я лиш сказав, а ти вже й зробив!»
