Кривий вовк (Українська народна казка)
Перед святим Миколаєм сходяться вовки на Чорну гору, там каже їм святий Миколай, котрий має що з'їсти за цілий рік.
Був межи вовками і один кривий вовк.
Він усе приходив на самім послідку, а як прийде, то пхається на самий перед, аби йому святий Миколай сказав, що має з'їсти.
Тоді Миколай каже:
«Іди, там пасеться стадо свиней, а межи ними є одно криве, то маєш з'їсти».
Приходить вовк ід свиням та й каже: «Я се криве маю з'їсти».
— «Добре,— кажуть свині,— але вперед викопай яму глибоку, а потому будеш їсти, бо з нас, свиней, світяться кості на великодні свята, а ти будеш кидати по полю?
Потому, як із'їш, та й кості скидаєш у яму, прикидаєш їх землею та не будеш мати гріху».
Викопав вовк глибоку яму та й каже до свиней:
«Тепер я вже буду їсти». Свині трутили його в яму, а сами утекли. Доки вовк виліз з ями, то вни були вже в селі.
Чекає вовк голодний цілий рік. Аж знов перед Миколаєм прийшов на Чорну гору.
Припхався він на самий перед і каже до святого Миколая:
«Скажи мені, що я маю з'їсти за сей рік?»
Тоді Николай каже до нього:
«Іди, там над ставом пасеться стадо гусей, а межи ними є одно криве гуся, та то маєш з'їсти».
Прийшов вовк над став і каже до гусей:
«О, се я криве маю з'їсти».
Тоді гуси кажуть до вовка:
«В нашого ґазди ниньки весілля, а ти як з'їш гуся, то ми будем ся смутитися; уперед нам заграй, аби ми погуляли, а потому будеш їсти гуся».
Гуде вовк на губу, а гуси наоколо нього крутяться; обкрутилися так два рази, знялися й полетіли, а вовк сам лишився.
Чекає вовк знов рік голодний.
Перед святим Миколаєм прийшов він на Чорну гору і знов перепхався на самий перед.
А Миколай каже до нього:
«Іди, там сама кобила пасеться, то маєш її з'їсти».
Прийшов вовк до кобили та й каже їй:
«Я тебе маю з'їсти». Тогди кобила каже до нього:
«Мене ґазда лиш підкував, я ще навіть йому не відробила за підкови; розкуй мене, підкови склади, а ґазда прийде та й собі забере підкови».
Тоді вовк бере задню ногу; лиш хотів зубами злапати підкову, а кобила ударила його ногов по голові. вовк лиш перевернувся, а кобила побігла тим часом додому. Лежав він так зо дві годині, заким відійшов. Потому встав та й пішов в ліс.
Ішов чоловік рубати бильні до ціпа; але дивиться, іде той вовк. Він став тихо у корчі, взяв билень у руки та й чекає.
Але йде вовк попри корч та й каже сам до себе: «Ой, господи, взяв би-с добрий билень та мене покигнув дурного».
Як чоловік учув то, вискочив з корча і вдарив вовка через плечі. вовк настрашився і утік. Вибіг він у поле та й каже сам до себе:
«Ай, боже, як ти на мене завзявся. Я лиш сказав, а ти вже й зробив!»
