Курочко, курочко, дай мені золота! (грецька народна казка)
Жили-були чоловік і жінка. Якось рано-вранці чоловік пішов у поле орати.
Іде, коли чує — сонце і місяць сперечаються. Побачили вони чоловіка та й питають:
— Скажи, чоловіче добрий, хто з нас краще світить?
— Від обох є користь,— відповідає чоловік,— сонце світить вдень, місяць — уночі.
— За те, що ти нас розсудив, візьми в дарунок білу курку,— мовили місяць і сонце,— коли тобі буде важко з грішми, ти попроси: «Курочко, курочко, дай мені золота!» — і вона нанесе його вдосталь.
Прийшов чоловік додому, покликав дружину:
— Жінко, замкни двері, я тобі щось покажу.
— Що там?
— Іди побачиш, як ми будемо багатіти,— він дістав курку, поставив її на стіл і проказав
— Курочко, курочко, дай мені золота!
Курка за якусь мить знесла цілу купу золота.
— Тепер ми багаті! — радів чоловік.— Коли нам треба буде грошей, курка знесе вдосталь Але гляди, нікому ні слова!
— Що ти таке мелеш? — образилася жінка.— Я нікому не скажу.
Тоді чоловік навантажив золотом віслюка і поїхав у місто за покупками. Скупився і заїхав до одного майстра.
— Змайструй мені срібну клітку для курки,— попросив його.
— Гаразд, я прийду,— погодився той.
Наступного дня прийшов майстер до чоловіка і взявся робити клітку, але виявилося, що не вистачає маленьких цвяшків.
Зібрався чоловік у місто по цвяшки.
— Нащо ви робите курці срібну клітку? — спитав майстер у жінки, коли чоловік пішов з дому.— Ви ж бідні люди.
— Бо курка не проста,— відповіла вона.
— А мені здається, що вона така ж, як і всі.
— Зараз побачиш,— розсміялася жінка і, поставивши курку на стіл, проказала:
— Курочко, курочко, дай мені золота!
Курка враз нанесла купу золота.
— Бачиш — не проста!
— Бачу,— відповів майстер і задумався, як би то курку вкрасти.
Коли жінка поралася на кухні, він упіймав просту білу курку, щобігала у дворі, і поміняв на ту, що несе золото.
Чоловік і жінка пересадили підмінену курку в срібну клітку, годували її, напували, а через кілька днів чоловік каже:
— Курочко, курочко, дай мені золота!
А курка хоч би тобі що.
— Це не наша курка,— закричали обоє.— Хто її підмінив?
— Хто-небудь бачив її, крім нас? — допитувався чоловік.
— Майстер,— зніяковіла жінка.
— А ти не виказала таємницю?
— Вибач мені, я не витерпіла і похвалилася. Хіба думалось, що він її вкраде?
— Ох, і чого ти мене не послухала! — розсердився чоловік.
Зібрався він і пішов у місто до майстра.
— Віддай мою курку! — звернувся до нього.
— Яку курку? — здивувався майстер.
— Ту, що несе золото. Не вдавай, що не знаєш!
— Відчепися від мене, чоловіче, тобі щось ввижається.
Майстер замкнувся у хаті і більше не виходив. Що робити бідоласі? Повертатися додому ні з чим.
Ще сонце не сховалось, а місяць тільки зійшов. Побачили чоловіка та й питають:
— Чого плачеш, чоловіче?
Той розповів, як усе сталося.
— Не журися! Візьми ось цього батога, і тільки скажеш: «Батожку, батожку, бий добряче!» — як він підскочить і відлупцює, кого ти захочеш.
Узяв чоловік батога і повернувся в місто. Постукав до майстра в хату. Той відчинив і мовив сердито:
— Ти знову тут?
А чоловік у відповідь:
— Батожку, батожку, бий добряче!
Батіг підскочив і заходився шмагати майстра куди попало. Бачить майстер, що не врятуватися, став проситись:
— Зупини батога, я віддам тобі курку!
Чоловік зупинив батога. Забравши свою курку, мовив:
— Курочко, курочко, дай мені золота!
Тільки він це сказав, з’явилася купа золота.
Зрадів, чоловік.
— Оце моя курка! — вигукнув.
Повернувся чоловік додому, замкнув курку в срібну клітку, і зажили вони з дружиною, горя не знаючи.
Дружина більше нікому про неї не хвалилася, бо була навчена.
