Відмінності між версіями «Біда вчить (Болгарська народна казка)»

Матеріал з Казки українською мовою
 
(Не показана 1 проміжна версія ще одного користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
В одного чоловіка було двоє синів. Щоразу, як їхав до лісу по дрова, батько із собою брав котрогось із хлопців. Нарешті надумав він послати самих дітей до лісу.
+
В одного [[чоловік]]а було двоє [[син]]ів. Щоразу, як їхав до лісу по дрова, батько із собою брав котрогось із хлопців. Нарешті надумав він послати самих дітей до лісу.
  
 
— Поїдете, діти, самі по дрова, а я лишуся вдома.
 
— Поїдете, діти, самі по дрова, а я лишуся вдома.
  
— Гаразд, тату,— відповіли сини,— але що нам робити, коли віз обла-мається?
+
— Гаразд, тату,— відповіли [[син]]и,— але що нам робити, коли віз обламається?
  
— А покличте біду, вона прийде й полагодить воза,— сказав батько.
+
— А покличте біду, вона прийде й полагодить воза,— сказав [[батько]].
  
 
От поїхали сини до лісу, швидко набрали дров, склали на воза й рушили додому. А на півдорозі обламалися. І почали хлопці що було духу кликати біду:
 
От поїхали сини до лісу, швидко набрали дров, склали на воза й рушили додому. А на півдорозі обламалися. І почали хлопці що було духу кликати біду:
Рядок 11: Рядок 11:
 
— Бідо! Бідо! А йди воза полагодь!
 
— Бідо! Бідо! А йди воза полагодь!
  
Кликали, кликали — все дарма. Вже й смеркло, а біда не йде. От менший брат і каже:
+
Кликали, кликали — все дарма. Вже й смеркло, а біда не йде. От менший [[брат]] і каже:
  
Брате, мабуть, проклята біда так і не прийде. Давай краще самі полагодимо, як зуміємо.
+
[[Брат]]е, мабуть, проклята біда так і не прийде. Давай краще самі полагодимо, як зуміємо.
  
 
А старший відповідає:
 
А старший відповідає:
Рядок 19: Рядок 19:
 
— Може, вона десь далеко в лісі й не чула, як ми кликали її? Ану ж гукнемо ще раз.
 
— Може, вона десь далеко в лісі й не чула, як ми кликали її? Ану ж гукнемо ще раз.
  
Гукали, гукали, а біди як нема, так і нема. І знову менший брат каже:
+
Гукали, гукали, а біди як нема, так і нема. І знову менший [[брат]] каже:
  
 
— Поки чекатимемо, зовсім споночіє, брате. Біда, певне, знає, чиї вози лагодити.
 
— Поки чекатимемо, зовсім споночіє, брате. Біда, певне, знає, чиї вози лагодити.
Рядок 25: Рядок 25:
 
Взяли хлопці сокиру й тесло, поправили в одному місці, в другому,— як зуміли, так і полагодили воза.
 
Взяли хлопці сокиру й тесло, поправили в одному місці, в другому,— як зуміли, так і полагодили воза.
  
А коли повернулися додому, батько запитав:
+
А коли повернулися додому, [[батько]] запитав:
  
 
— Ну, як доїхали, діти?
 
— Ну, як доїхали, діти?

Поточна версія на 21:19, 16 грудня 2013

В одного чоловіка було двоє синів. Щоразу, як їхав до лісу по дрова, батько із собою брав котрогось із хлопців. Нарешті надумав він послати самих дітей до лісу.

— Поїдете, діти, самі по дрова, а я лишуся вдома.

— Гаразд, тату,— відповіли сини,— але що нам робити, коли віз обламається?

— А покличте біду, вона прийде й полагодить воза,— сказав батько.

От поїхали сини до лісу, швидко набрали дров, склали на воза й рушили додому. А на півдорозі обламалися. І почали хлопці що було духу кликати біду:

— Бідо! Бідо! А йди воза полагодь!

Кликали, кликали — все дарма. Вже й смеркло, а біда не йде. От менший брат і каже:

Брате, мабуть, проклята біда так і не прийде. Давай краще самі полагодимо, як зуміємо.

А старший відповідає:

— Може, вона десь далеко в лісі й не чула, як ми кликали її? Ану ж гукнемо ще раз.

Гукали, гукали, а біди як нема, так і нема. І знову менший брат каже:

— Поки чекатимемо, зовсім споночіє, брате. Біда, певне, знає, чиї вози лагодити.

Взяли хлопці сокиру й тесло, поправили в одному місці, в другому,— як зуміли, так і полагодили воза.

А коли повернулися додому, батько запитав:

— Ну, як доїхали, діти?

І сини розповіли:

— Ой, тату, на півдорозі ми обламалися. Кликали, кликали ту кляту біду, аж горла лонадсаджували, а вона мов крізь землю провалилася. Взяли ми сокиру та тесло й самі полагодили, як зуміли.

— Е, сину! — мовив батько,— ото й була біда. Ви її кликали, а вона була коло вас. Нікому було полагодити воза, і ви самі полагодили. Це, як кажуть, біда зробила. Бо скільки ж я буду їздити з вами та лагодити вам воза?